На тлі затяжної війни проти України та дедалі складнішої економічної ситуації в самій Росії на Петербурзькому міжнародному економічному форумі пролунали заяви, які вкотре продемонстрували справжні настрої частини російських політичних та ідеологічних еліт. Під час заходу було представлено доповідь про можливі сценарії майбутнього Російської Федерації, автори якої фактично назвали застосування ядерної зброї та захоплення нових українських територій одним із бажаних варіантів розвитку подій.
Документ презентував російський бізнесмен Костянтин Малофєєв, якого багато років пов’язують із підтримкою проросійських сил на Донбасі у 2014 році. Співавтором виступив Олександр Дугін — один із найвідоміших ідеологів російського реваншизму та концепції так званого «русского мира». Попри відсутність офіційних державних посад, обидві фігури давно вважаються впливовими носіями ідей, які знаходять відгук у частини російського керівництва.
У представленій доповіді автори окреслили три можливі сценарії розвитку Росії до середини XXI століття. Перший із них названий «поганим». Він передбачає поразку Росії у війні проти України, яку автори трактують як протистояння із Заходом загалом. У цьому випадку, за їхньою версією, країна нібито зіткнеться з «колонізацією». Що саме мається на увазі під цим терміном, не уточнюється, однак подібна риторика давно використовується російською пропагандою для залякування власного населення.
Другий варіант розвитку подій автори назвали «інерційним». За цим сценарієм світ продовжить рухатися в нинішньому напрямку, а глобальне домінування, на їхню думку, збережуть Сполучені Штати та Китай. У такому випадку Росія не зможе претендувати на роль одного з головних центрів сили та залишиться на периферії міжнародної політики.
Найбільший резонанс викликав третій сценарій, який автори безпосередньо назвали «хорошим». Саме він містить найбільш радикальні положення. У документі йдеться про необхідність досягнення перемоги в так званій «ідеологічній війні», а серед факторів, які можуть цьому сприяти, згадуються застосування ядерної зброї та встановлення контролю над низкою українських територій, включно з Кримом, Одесою, Харковом та іншими регіонами.
Фактично йдеться про бачення майбутнього, в якому Росія не лише не відмовляється від своїх максималістських цілей щодо України, а навпаки — розглядає їх як основу власного стратегічного успіху. При цьому автори доповіді також прогнозують ослаблення або навіть розпад Європейського Союзу, що, на їхню думку, має створити сприятливі умови для реалізації російських геополітичних амбіцій.
Окрему увагу Малофєєв приділив внутрішній трансформації Росії. За його словами, для досягнення поставлених цілей країні необхідні масштабні зміни у системі державного управління. Серед пріоритетів він назвав «девестернізацію», тобто відмову від західного впливу, «націоналізацію еліт» та подальше посилення авторитарної моделі влади.
Не менш показовими стали слова Олександра Дугіна. Він заявив, що питання державної ідеології регулярно обговорюється у владних колах Росії. Крім того, за його оцінкою, країна вже фактично живе в умовах автократії, однак процес її остаточного оформлення та легітимізації відбувається недостатньо швидко.
Такі заяви пролунали не на маргінальному політичному заході, а на головному економічному форумі Росії, який традиційно використовується Кремлем для демонстрації стратегічних планів та формування порядку денного для бізнесу й державних структур. Саме тому багато аналітиків звернули увагу не лише на зміст доповіді, а й на сам факт її презентації в рамках настільки статусного майданчика.
Експерти зазначають, що подібна риторика свідчить про збереження в частині російських еліт переконання, що військове протистояння та конфронтація із Заходом залишаються головним інструментом досягнення політичних цілей. При цьому дедалі частіше звучать ідеї, які ще кілька років тому вважалися надто радикальними навіть для російського інформаційного простору.
Водночас реальна ситуація в самій Росії залишається далекою від оптимістичних прогнозів. Міжнародні санкції, зростаючі витрати на війну та структурні проблеми економіки продовжують чинити серйозний тиск на фінансову систему країни. За оцінками аналітиків, Кремль змушений витрачати дедалі більше ресурсів на підтримку військових кампаній, що створює довгострокові ризики для економічної стабільності.
Західні дослідники неодноразово наголошували, що російське керівництво може переоцінювати власні можливості та перспективи досягнення поставлених військових цілей. Водночас збереження нинішнього рівня військових витрат поглиблює внутрішні проблеми та збільшує залежність економіки від державних замовлень і воєнного сектору.
На цьому тлі озвучені на форумі сценарії виглядають не стільки прогнозом майбутнього, скільки демонстрацією світогляду частини російського істеблішменту. І саме цей світогляд продовжує визначати політичний курс країни, де розширення конфліктів, силовий тиск і навіть ядерний шантаж подаються як інструменти досягнення стратегічних цілей.
Саме тому подібні заяви викликають занепокоєння не лише в Україні, а й далеко за її межами. Адже вони вкотре демонструють, що навіть після років війни окремі впливові кола в Росії продовжують розглядати ескалацію конфлікту як прийнятний сценарій майбутнього, попри всі ризики для регіональної та глобальної безпеки.
