Питання реального стану ринку праці в Україні знову опинилося в центрі уваги після заяви економіста, радника президента у 2019–2024 роках Олега Устенка. В ефірі «Новини.LIVE» він наголосив, що офіційна статистика безробіття не відповідає реальній ситуації та створює викривлене уявлення про стан економіки.
За його словами, офіційні показники безробіття виглядають непропорційно низькими відносно загальної чисельності населення. Він навів приклад, що на умовні 30 мільйонів населення припадає близько 95 тисяч зареєстрованих безробітних, що, на його думку, не відображає реальної ситуації на ринку праці.
Водночас, якщо орієнтуватися на міжнародні методики, зокрема підходи Міжнародної організації праці, рівень безробіття в Україні може сягати 11–12% від працездатного населення. У такому випадку, за оцінками економіста, реальна кількість безробітних може становити близько 1,1 мільйона осіб.
Ця різниця між офіційними та розрахунковими показниками, за словами Устенка, є критичною. Він прямо назвав ситуацію «фактично 100% викривленням ринку», зазначивши, що не зустрічав подібних випадків навіть у країнах із високим рівнем тіньової економіки.
Такі розбіжності, на думку експерта, свідчать не лише про статистичні проблеми, а й про структурні виклики ринку праці. З одного боку, частина людей не враховується у повній мірі у системі обліку зайнятості. З іншого — бізнес одночасно повідомляє про гострий дефіцит кадрів, що виглядає як парадокс: безробіття існує, але працівників все одно не вистачає.
Підтвердженням цього дисбалансу є і оцінки роботодавців. За словами Устенка, значна частина вакансій залишається незаповненою, попри активні пошуки працівників. Він зазначив, що до 70% заявок на підбір персоналу не закриваються, що свідчить про глибоку невідповідність між попитом і пропозицією на ринку праці.
У такій ситуації, за класичними економічними законами, виникає тиск на зростання заробітних плат. Коли кількість доступних працівників менша, ніж потреба бізнесу, роботодавці змушені конкурувати за кадри через підвищення оплати праці та покращення умов роботи.
Окремим фактором, який посилює кадровий дефіцит, є структурні зміни в економіці та демографічні процеси. Війна, міграція, зміна структури зайнятості та трансформація окремих галузей призводять до того, що традиційні джерела робочої сили скорочуються або змінюють свою географію.
На цьому тлі в Україні дедалі частіше обговорюється залучення іноземних працівників. Представники місцевої влади окремих міст уже заявляли про використання іноземної робочої сили в інфраструктурних проєктах, зокрема у будівництві та дорожніх роботах.
Водночас експерти застерігають від спрощених висновків щодо впливу мігрантів на ринок праці. За словами демографів, іноземні працівники зазвичай заповнюють ті вакансії, які залишаються непривабливими для місцевого населення, і не витісняють українських працівників із ринку.
Таким чином, ситуація на ринку праці в Україні виглядає як поєднання двох паралельних процесів: формального безробіття та фактичного дефіциту кадрів. Це створює складну економічну картину, де статистичні показники не повністю відображають реальні процеси.
Економісти підкреслюють, що така невідповідність у даних ускладнює формування ефективної державної політики. Без точного розуміння масштабу проблеми складно розробляти інструменти стимулювання зайнятості, підготовки кадрів і підтримки бізнесу.
У підсумку, ринок праці України перебуває у фазі глибокої трансформації, де класичні уявлення про безробіття та зайнятість уже не повністю відповідають реальності. І саме ця розбіжність між цифрами та фактичним станом економіки стає одним із ключових викликів для відновлення країни.
