В Україні триває глибока трансформація суспільної свідомості щодо поняття «перемога», пам’яті про Другу світову війну та ставлення до дат 8–9 травня. Повномасштабна війна, російська агресія та переосмислення історичного досвіду змусили багатьох українців по-новому подивитися на те, що десятиліттями подавалося як «свято перемоги».
Про це заявив керівник Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров, коментуючи зміни у сприйнятті історичних подій та символів у сучасному українському суспільстві.
За його словами, між українським та російським ставленням до теми перемоги існує принципова світоглядна різниця. Алфьоров звернув увагу навіть на походження самих слів, якими позначаються урочисті дати.
Він зазначив, що українське слово «свято» пов’язане зі словами «святість» та «святе», тоді як російське «праздник», за його трактуванням, походить від поняття «праздность», тобто неробства. На думку керівника УІНП, саме це демонструє різницю у підходах до історичної пам’яті та до самого осмислення війни.
Алфьоров наголосив, що для багатьох українців незрозумілим є сам формат гучного святкування дати, яка пов’язана з величезними людськими втратами, смертями та трагедіями мільйонів родин.
Він підкреслив, що діяльність Українського інституту національної пам’яті протягом останніх років була спрямована на формування європейського підходу до 8–9 травня. Йдеться не про святкування війни чи культу перемоги, а про вшанування пам’яті жертв та усвідомлення масштабу трагедії Другої світової війни.
За словами Алфьорова, сьогодні в українському суспільстві вже сформувалося нове розуміння того, що справжня перемога для України ще попереду. Саме нинішня боротьба за незалежність і свободу дедалі більше стає головною точкою історичного осмислення для українців.
Він зазначив, що після 2014 року українці почали набагато чіткіше бачити, як тема «великої перемоги» використовується Росією як один із ключових елементів власної державної ідеології та пропаганди. Саме культ 9 травня, за словами керівника УІНП, став одним із центральних міфів так званого «русского мира».
На цьому тлі в Україні почало формуватися усвідомлення того, що радянська модель святкування 9 травня фактично не була частиною української історичної традиції, а багато років нав’язувалася через систему освіти, масову культуру та державну пропаганду.
Алфьоров звернув увагу, що ще кілька десятиліть тому під час навчання у школах українці практично не отримували альтернативного погляду на події Другої світової війни. Радянська інтерпретація залишалася домінуючою, а тема людських трагедій, репресій та справжньої ціни війни часто відходила на другий план.
Втім, за словами очільника УІНП, українське суспільство продемонструвало високу здатність до адаптації, самоосвіти та переосмислення власної історії. Особливо помітними ці зміни стали після початку російської агресії та повномасштабної війни.
Сьогодні навіть люди старшого покоління, які виросли у радянській системі координат, дедалі частіше починають сприймати перемогу не як привід для гучного святкування, а як трагедію, яка супроводжується колосальними людськими втратами.
На думку Алфьорова, сучасна війна стала для багатьох українців особистим досвідом, який дозволив глибше зрозуміти справжню ціну війни та перемоги. Тому ставлення до історичних дат, символів і ритуалів змінюється вже не лише на рівні державної політики, а й на рівні особистого сприйняття людей.
Він також повідомив, що Український інститут національної пам’яті продовжує працювати над зміною суспільного сприйняття через виставкові проєкти, книжкові видання, інформаційні кампанії та просвітницьку діяльність.
За словами керівника УІНП, нинішні зміни у свідомості українців мають історичний масштаб. Країна поступово відходить від радянських міфів і формує власне бачення пам’яті, у центрі якого перебувають не пафос і культ війни, а людське життя, свобода та відповідальність перед майбутніми поколіннями.
