У Києві розпочався новий етап збереження культурної спадщини в умовах війни. У столиці стартував демонтаж захисних конструкцій, які понад чотири роки огортали пам'ятник видатній українській поетесі Лесі Українці. На перший погляд таке рішення може здатися несподіваним і навіть ризикованим, адже повітряні тривоги залишаються частиною повсякденного життя, а загроза нових ракетних ударів нікуди не зникла. Проте в Київській міській державній адміністрації наголошують: причина полягає не у зменшенні небезпеки, а в зміні її характеру.
Саме тому підходи до охорони культурних пам'яток сьогодні переглядають відповідно до нових реалій війни. Те, що було ефективним навесні 2022 року, більше не забезпечує належного захисту та навіть може прискорювати руйнування історичних монументів.
Захист, який свого часу врятував культурну спадщину
На початку повномасштабного вторгнення Київ, як і багато інших українських міст, поспіхом облаштовував захист для найцінніших пам'яток. Монументи закривали спеціальними модульними конструкціями, дерев'яними щитами та тисячами мішків із піском. Такі укриття мали захистити їх від уламків, вибухових хвиль і випадкових пошкоджень під час масованих атак.
У ті місяці рішення було абсолютно виправданим. Українські міста перебували під постійною загрозою, а культурна спадщина стала однією з потенційних цілей руйнування. Захисні споруди дозволили мінімізувати ризики та зберегти багато історичних об'єктів у найскладніший період війни.
Саме завдяки таким заходам десятки пам'ятників у столиці пережили перші місяці повномасштабної агресії без критичних пошкоджень.
Чому сьогодні старі конструкції вже не працюють
У Департаменті культури КМДА пояснюють, що за роки війни характер повітряних загроз суттєво змінився. Якщо раніше значна частина небезпеки походила від уламків або менш потужних засобів ураження, то нині Росія дедалі частіше застосовує балістичні ракети та інші високопотужні засоби ураження.
Такі ракети мають зовсім іншу силу вибуху. Вони здатні руйнувати навіть масивні залізобетонні споруди, тому модульні конструкції та мішки з піском уже не можуть виконувати свою захисну функцію.
Більше того, фахівці попереджають про іншу небезпеку. У разі потужної вибухової хвилі самі елементи захисних споруд можуть зміщуватися, падати або створювати додаткове механічне навантаження на пам'ятник. У підсумку вони не лише не рятують монумент, а й здатні спричинити ще більші пошкодження.
У КМДА також зазначають, що сьогодні фактично не існує сертифікованих захисних систем, які могли б гарантувати ефективний захист історичних пам'яток від сучасних видів озброєння.
Прихована загроза всередині укриттів
Однак проблема полягає не лише у зміні характеру військових загроз.
Понад чотири роки перебування пам'ятників під закритими конструкціями створили зовсім іншу проблему — поступове руйнування матеріалів під впливом навколишнього середовища.
Всередині захисних коробів накопичується волога. Через відсутність достатньої вентиляції створюється ідеальне середовище для розвитку грибків, плісняви та інших біологічних процесів, які поступово руйнують поверхню пам'ятників.
Особливо небезпечними ці процеси є для монументів, виготовлених із мармуру, граніту та інших природних матеріалів. Постійна вологість може викликати мікротріщини, зміну структури каменю, втрату декоративних властивостей і прискорене старіння матеріалу.
Крім цього, самі мішки з піском із часом втратили свою міцність. Вони поступово руйнуються під впливом вологи, температурних перепадів та часу, що також негативно позначається на стані пам'яток.
Нова стратегія збереження культурної спадщини
У столичній владі наголошують, що сучасний захист культурної спадщини має виглядати інакше.
Йдеться вже не про ізоляцію пам'ятників від зовнішнього середовища, а про постійний контроль їхнього технічного стану. Регулярні огляди, своєчасне виявлення пошкоджень, профілактичні роботи та професійна реставрація можуть виявитися значно ефективнішими за багаторічне перебування монументів у закритих конструкціях.
Саме такий комплексний підхід, на думку фахівців, дозволяє максимально продовжити життя історичних пам'яток навіть у надзвичайно складних умовах війни.
Розконсервація триватиме
Пам'ятник Лесі Українці не стане єдиним монументом, який повернуть містянам відкритим.
Раніше у столиці вже демонтували захисні конструкції біля пам'ятника княгині Ользі та композитору Миколі Лисенку. Після завершення робіт біля пам'ятника Лесі Українці комунальні служби планують перейти до ще одного знакового об'єкта — пам'ятника засновникам Києва, що розташований у Наводницькому парку.
Таким чином місто поступово переходить до нової моделі збереження культурної спадщини, яка враховує сучасні воєнні ризики та реальний технічний стан історичних об'єктів.
Символи, які повинні пережити війну
Пам'ятники — це не просто архітектурні споруди чи елементи міського простору. Вони є частиною історичної пам'яті, символами культури та національної ідентичності, які зберігають зв'язок поколінь.
Саме тому питання їхнього захисту сьогодні виходить далеко за межі будівельних технологій. Це пошук балансу між безпекою, необхідністю збереження культурної спадщини та новими викликами, які диктує сучасна війна.
Демонтаж старих укриттів навколо пам'ятника Лесі Українці став не ознакою зменшення небезпеки, а свідченням того, що навіть у найважчі часи країна продовжує адаптуватися до нових реалій, переглядати застарілі рішення та шукати більш ефективні способи збереження своїх історичних і культурних надбань.