Кривий Ріг входить у третю воєнну зиму з виснаженою системою теплопостачання, яка більше не витримує навантаження навіть без масованих ударів по енергетиці. Проблема, яку мешканці міста сприймали як наслідок війни та загального зносу інфраструктури, тепер отримала конкретний кримінальний контур. Правоохоронці повідомили про підозру головному інженеру теплоелектроцентралі, чиї рішення, за версією слідства, могли стати пусковим механізмом масштабної деградації мереж.
Йдеться не про разову аварію чи локальний прорив труб. Слідчі описують системний збій, що почався влітку 2023 року — у момент, коли країна ще не усвідомлювала повного масштабу наслідків підриву Каховської ГЕС. Тоді південні та центральні регіони зіткнулися з дефіцитом води, а місцева влада вводила обмеження для населення. Але критична інфраструктура мала працювати у штатному режимі.
Саме в цей період, за версією слідства, головний інженер ТЕЦ наказав припинити підживлення тепломереж водою та зупинити насоси, що підтримували тиск у системі теплопостачання Кривого Рогу. Формально це виглядало як спроба економії ресурсу в умовах нестабільного водопостачання. Фактично — як рішення, наслідки якого виявилися значно дорожчими за будь-які тимчасові обмеження. За попереднім аналізом «Дейком», саме ця історія демонструє головну слабкість української комунальної енергетики: критичні системи залишаються надто залежними від рішень окремих посадовців і не мають достатнього запасу захисту від управлінських помилок.
Тепломережа — це не просто система труб. Вона працює як замкнений контур, у якому стабільний тиск і постійне підживлення водою стримують корозію та не дозволяють металу руйнуватися зсередини. Коли циркуляція зупиняється, у трубах починаються процеси окислення, накопичується повітря, змінюється внутрішнє середовище. Для старих радянських теплотрас, які й без того десятиліттями працювали на межі ресурсу, це означає прискорене руйнування.
Комплексна експертиза, проведена у межах справи, фактично підтвердила цей сценарій. Уже за кілька місяців експлуатації в умовах зниженого тиску трубопроводи втратили герметичність настільки, що система почала працювати у режимі постійних проривів. Тепломережі перетворилися на суцільну аварійну ділянку, де кожен новий запуск опалення означав черговий витік.
Наслідки виявилися не лише технічними, а й фінансовими. Через втрату герметичності підприємству довелося компенсувати втрати води у наднормових обсягах. Додатково використали понад 1,8 мільйона кубометрів води. Збитки слідство оцінює майже у 30 мільйонів гривень. Але навіть ця цифра не відображає реального масштабу проблеми, оскільки прямі витрати на аварійні ремонти, екстрені заміни ділянок мереж та компенсації населенню значно ширші.
Найбільш відчутний удар припав на мешканців міста. Упродовж двох опалювальних сезонів — 2023–2025 років — чотири райони Кривого Рогу регулярно залишалися без стабільного теплопостачання. У частині квартир температура опускалася до +10°C. Для великого промислового міста з багатоповерховою забудовою це означало не лише побутовий дискомфорт, а й пряму загрозу здоров’ю людей, зростання аварійності внутрішньобудинкових систем та додаткове навантаження на електромережі через масове використання обігрівачів.
Проблема давно вийшла за межі локального комунального конфлікту. Минулої зими без тепла залишалися майже тисяча будинків, понад 130 тисяч абонентів, лікарні та десятки шкіл. Центральна влада була змушена залучати СБУ та МВС до розслідування причин зриву опалювального сезону. Історія Кривого Рогу стала одним із найгучніших прикладів того, як зношена інфраструктура воєнного часу стає критично вразливою навіть до одного неправильного управлінського рішення.
Кримінальна підозра головному інженеру — лише перший етап цієї справи. Попереду судова оцінка, експертизи та спроба встановити, де завершуються об’єктивні проблеми воєнної енергетики і починається службова недбалість. Але вже зараз очевидно інше: українська система теплопостачання входить у період, коли головною загрозою стають не лише російські ракети, а й накопичений десятиліттями технічний знос, кадровий дефіцит і відсутність сучасного управління критичною інфраструктурою.
Кривий Ріг у цій історії став не винятком, а попередженням. Якщо тепломережі великого промислового центру можуть деградувати до аварійного стану за один сезон, то проблема значно глибша за окрему кримінальну справу. Це вже питання стійкості всієї міської інфраструктури країни під час довгої війни та після неї.
