Після кривавого теракту в Кашмірі минулого тижня прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді провів серію телефонних розмов із понад десятком світових лідерів. У Нью-Делі до міністра закордонних справ звелися сотні дипломатів з усіх посольств, аби почути оцінку ситуації. Однак ці консультації, за даними співрозмовників у дипломатичних колах, більше нагадують підготовку юридичного та політичного ґрунту під можливе військове втручання в Пакистан, аніж спільний пошук шляхів деескалації.
Індійська влада вже віддала кілька гучних наказів — серед них припинення дипломатичного режиму та примусове звільнення частини співробітників пакистанської місії в Нью-Делі. Майже всі пакистанські громадяни отримали розпорядження негайно залишити Індію. На це Пакистан відповів дзеркальним кроком, скасувавши більшість індійських віз і призупинивши дію низки двосторонніх угод, зокрема тієї, що регламентує “лінію контролю” в Кашмірі.
На тлі цих санкцій у прикордонних районах Ладакху та Пенджабі вже кілька ночей поспіль лунали перестрілки між прикордонними патрулями — за словами індійських офіційних осіб, обстріли відбувалися дві з трьох останніх ночей, а деякі повідомлення вказують на три окремі інциденти підряд. Одночасно в самому Кашмірі розгорнулася масштабна операція сил безпеки: за кілька днів затримано сотні підозрюваних, тривають обшуки в пошуках виконавців теракту.
Один із найгостріших інструментів тиску, який розглядає Нью-Делі, — водна блокада. Пакистан практично повністю залежить від стоку річок Інду та його приток, що беруть початок в Індії. Індійський уряд попередив, що може перерозподілити водні ресурси, обмеживши подачу води на північну Пакистану в разі ескалації. Така загроза викликала стурбованість у міжнародних експертів з водної безпеки, адже зупинка поливу на іригаційних системах може спричинити аграрну кризу.
В індійському МЗС дипломатам детально розповідали про “історичні зв’язки” окремих терористичних угруповань із пакистанськими спецслужбами. Посилалися на технічну розвідку, зокрема дані розпізнавання облич та перехоплення радіопереговорів, що нібито доводять причетність до організації останнього нападу. Але офіційного представлення широкого пакету доказів громадськості чи самим країнам «третього кола» ще не відбулося.
Брак публічних доказів, на думку аналітиків, вказує на два можливі сценарії. Перший — Індія збирає додаткові свідчення для обґрунтування повноцінного військового удару. Другий — у розгубленості світових лідерів через інші кризи Нью-Делі вважає, що йому не потрібно ретельно виправдовувати власні дії. Головна ставка зроблена на те, що наявна генералізована підтримка “боротьби з тероризмом” дозволить будь-який крок Індії.
Найбільші світові гравці — США, Китай, Росія — наразі або відсторонені, або зайняті іншими регіональними протистояннями. Зокрема, Вашингтон підкреслює підтримку Індії в боротьбі з тероризмом, але не поспішає виступати посередником. У Білому домі ще не призначено посла в Нью-Делі і загалом Південна Азія не входить у топ-пріоритети адміністрації.
ООН і ЄС звернулися до обох сторін з проханням проявити стриманість і відновити діалог, але без конкретних рамок та без тиску на жодну зі сторін ці заяви поки що сприймаються як формальність. Водночас іранський міністр закордонних справ неодноразово пропонував стати посередником, однак у Нью-Делі та Ісламабаді намагалися звести мінські формати на рівень неурядових консультацій.
Аналітики з Нью-Делі та Вашингтона б’ють на сполох: через ядерний статус обох країн будь-яке активне протистояння може стрімко вийти з-під контролю. Підкреслюють: історія індо-пакистанських воєн свідчить, що “керована ворожнеча” нерідко переходила межу стриманості. У 2019 році після теракту з чіткішими доказами Нью-Делі вже завдавав превентивного удару в прикордонних ракетних ешелонах. Тоді також обмінялися збиттям винищувачів і полоном пілота.
Нинішня ситуація є складнішою. Виконавець теракту — група «Фронт опору» — офіційно заявила про свою відповідальність у соцмережах, але експерти ставлять ці заяви під сумнів, вважаючи рух проксі для ісламських радикалів з території Пакистану. Це дає Індії потенційний привід зв’язати напад із давніми підозрами щодо Лашкар-е-Тайби та Докторха Баіту, але водночас ускладнює чітке доведення справи.
Нардеп і колишній радник із нацбезпеки Шив Шанкар Менон вважає, що Моді фактично змушений відповідати військово, аби зберегти внутрішній консенсус. Однак він прогнозує, що “рахунок ескалації все ще під контролем”, оскільки нинішня ворожнеча знаходиться в полі зрілої дипломатії й страху перед ядерною катастрофою.
Тим часом на вулицях Кашміру збільшився тиск на місцеве мусульманське населення. Студенти-сирійці та туристи повідомляють про безпідставні затримання й обшуки. Паралельно з дипломатичними консультаціями в Делі тривають репресії в регіоні, що може лише поглибити конфліктну напругу.
В умовах багатозадачності світових лідерів Індія користується вакуумом уваги, посилюючи свій військовий та риторичний інструментарій. З огляду на це критично важливо, щоб міжнародні партнери не обмежувалися тільки заявами, а спрямували дипломатичні, економічні та правові механізми на запобігання масштабним бойовим діям. Інакше регіон, де проживають мільйони, ризикує стати палаючою точкою із непередбачуваними наслідками для всього світу.
