Березень зафіксував нову фазу інфляційного прискорення в Україні. Після відносно стриманого початку року споживчі ціни піднялися на 1,7% за місяць, що майже вдвічі більше за січневу динаміку. Така траєкторія сигналізує не про випадковий стрибок, а про системне зміщення цінової рівноваги.
Інфляція перестає бути рівномірною: різні групи товарів і послуг рухаються з різною швидкістю, створюючи асиметричний тиск на бюджети домогосподарств. Найбільш чутливими залишаються базові категорії — продукти харчування, транспорт і повсякденні послуги, які формують ядро споживчого кошика.
Харчовий сегмент, традиційно ключовий для української інфляції, у березні додав 1,3%. Проте всередині цієї групи відбувається різка диференціація: окремі позиції демонструють вибухове зростання, тоді як інші — стриману корекцію або навіть спад.
За попереднім аналізом «Дейком», саме ця нерівномірність і є головним фактором сприйняття інфляції населенням: люди реагують не на середній показник, а на різкі стрибки в повсякденних покупках.
Найпомітніший ціновий імпульс дали яйця, які подорожчали на 7,7%. Такий стрибок зазвичай пов’язаний із сезонними коливаннями виробництва, витратами на корм і логістику. Водночас зростання цін охопило ширший перелік: хліб, продукти переробки зернових, соняшникова олія, риба, яловичина та овочі.
Цей спектр підвищень свідчить про ланцюгову реакцію у виробничих витратах. Подорожчання сировини, енергоносіїв і транспорту закладається у фінальну ціну, формуючи так звану «інфляцію витрат». Водночас окремі товари — цукор, рис, м’ясо птиці — демонструють незначне здешевлення, що частково пом’якшує загальну картину.
Окремим драйвером інфляції став непродовольчий сегмент. Одяг і взуття зросли одразу на 12%, що виглядає різким навіть для сезонного оновлення колекцій. Тут працює комбінація факторів: імпортна залежність, валютні коливання, логістика та зміна споживчого попиту перед весняним сезоном.
Транспорт додав 6,4%, і це зростання має стратегічне значення. Пальне подорожчало на 13,2%, автоматично підвищуючи витрати бізнесу на перевезення товарів. Дорожча логістика, у свою чергу, закладається в ціни майже всіх товарних груп — від продуктів до непродовольчих товарів.
Паралельно дорожчає пасажирський транспорт: залізничні та автоперевезення зростають на тлі підвищення операційних витрат і попиту. Це створює додатковий соціальний ефект, оскільки безпосередньо впливає на мобільність населення та витрати домогосподарств.
Сфера зв’язку, яка довгий час залишалася відносно стабільною, також демонструє нову динаміку. Підвищення тарифів на мобільний зв’язок на 3,8% відображає як інвестиційні потреби операторів, так і загальну інфляційну інерцію економіки.
Алкоголь і тютюн додають 1,1%, продовжуючи тренд поступового подорожчання через податкову політику та регуляторний тиск. Це менш помітний, але стабільний фактор, який підтримує загальний рівень інфляції.
У сукупності березнева картина показує: інфляція в Україні дедалі більше формується не лише попитом, а й витратами. Енергоресурси, логістика, імпортні компоненти й сезонні фактори створюють багаторівневий тиск на ціни.
Для економіки це означає перехід до складнішої фази. Інфляційні ризики стають менш передбачуваними, а їх джерела — більш розпорошеними. Для домогосподарств — це перегляд структури витрат і поступове зниження купівельної спроможності.
Якщо поточна динаміка збережеться, ключовим викликом стане не сам рівень інфляції, а її якість: наскільки глибоко вона проникне в базові категорії споживання і як довго триматиметься у транспорті, енергії та продуктах. Саме ці сегменти визначатимуть економічну поведінку українців у найближчі місяці.
