Міністерство економіки України фактично запустило для учасників “Національного кешбеку” зворотний відлік. Уряд нагадав, що всі накопичені в межах програми кошти необхідно витратити до 30 червня 2026 року включно. Після цієї дати невикористані суми можуть бути анульовані.
На перший погляд це виглядає як технічне уточнення. Але сама поява такого дедлайну демонструє, що держава поступово переходить від етапу популяризації програми до жорсткішого контролю її фінансової моделі. “Національний кешбек” задумувався не лише як соціальний бонус для громадян, а насамперед як інструмент стимулювання внутрішнього споживання українських товарів.
Програма продовжить діяти й надалі — уряд уже продовжив її ще на два роки. Але механіка використання коштів стає дедалі важливішою для держави. За попереднім аналізом «Дейком», головне завдання влади зараз — не просто нараховувати кешбек, а забезпечити швидке повернення цих грошей в економіку через нові покупки, оплату послуг або споживання всередині країни.
Саме тому Мінекономіки окремо підкреслює: квітневі виплати українці отримають наприкінці травня, але використати їх також потрібно до кінця червня. Водночас кешбек за травневі покупки надійде вже у липні й далі виплачуватиметься за стандартним графіком.
Фактично уряд намагається уникнути накопичення “мертвих” коштів на рахунках користувачів. Для бюджету це принципово важливо. Чим довше гроші залишаються невикористаними, тим менш ефективною стає сама ідея програми як механізму підтримки внутрішнього попиту та українського виробника.
Сама модель кешбеку побудована на стимулюванні купівлі саме українських товарів. За більшість категорій передбачено компенсацію у 5%, а за окремі — 15%. Підвищений кешбек діє для одягу, взуття, техніки, товарів для ремонту, іграшок та деяких продуктів харчування.
Це не випадковий перелік. Держава фактично спрямовує споживчі витрати в ті сегменти, які найбільше потребують підтримки під час війни та економічної нестабільності. Уряд намагається стимулювати внутрішнє виробництво без прямого субсидування підприємств — через поведінку покупця.
Водночас практика використання кешбеку показала цікаву тенденцію. Більшість українців витрачали отримані кошти не на нові покупки, а на оплату комунальних послуг. Це стало своєрідним індикатором реального фінансового стану населення: навіть бонусні виплати люди переважно спрямовують на базові витрати, а не на додаткове споживання.
Сьогодні програму дозволено використовувати також для купівлі ліків, книжок, українських продуктів, оплати поштових послуг або підтримки ЗСУ та благодійних фондів. Така гнучкість допомогла зробити кешбек більш популярним, але одночасно змінила його початкову логіку: частина виплат перетворилася радше на форму соціальної підтримки, ніж на інструмент стимулювання покупок.
Окремий акцент уряд робить на цифровому контролі програми. Кешбек нараховується лише за безготівкові покупки товарів, які беруть участь у програмі. Крім того, учасників раніше просили обрати банківську картку в “Дії” для правильного зарахування виплат. Усе це поступово створює для держави детальну систему відстеження споживчих звичок громадян.
Саме тому “Національний кешбек” уже давно вийшов за межі простої бонусної програми. Він перетворюється на один із найбільших цифрових економічних експериментів воєнного часу — одночасно фіскальний, соціальний і поведінковий.
Для самих користувачів головний висновок зараз простий: гроші, які здавалися “віртуальним бонусом”, мають цілком реальний термін дії. І після 30 червня частина накопичених виплат може просто зникнути. У воєнній економіці навіть кешбек дедалі менше схожий на маркетингову акцію і дедалі більше — на елемент державної економічної політики.