Угорщина увійшла в нову політичну епоху різкіше, ніж очікували навіть критики режиму Віктора Орбана. Ледь склавши присягу прем’єр-міністра, Петер Мадяр публічно зажадав від президента Тамаша Сульока добровільно залишити посаду. Формально це виглядало як політичний жест. Насправді — як сигнал про початок масштабного переформатування державної системи.
Коротка зустріч у парламенті стала першим великим зіткненням нової влади зі старою політичною конструкцією. Мадяр не обмежився символічною критикою попередників. Він прямо звинуватив президента у співучасті в деградації демократичних інститутів, мовчазній підтримці зловживань влади та нездатності виконувати роль політичного арбітра.
Прем’єр встановив чіткий дедлайн — до 31 травня Сульок має подати заяву про відставку. Інакше конфлікт ризикує перейти з політичної площини у конституційну кризу. За попереднім аналізом «Дейком», саме президентська інституція може стати першою великою ціллю нового уряду в процесі демонтажу системи, сформованої Орбаном за останні півтора десятиліття.
Тон Мадяра був незвично жорстким навіть для угорської політики, яка давно звикла до конфронтації. Він говорив не лише про політичні помилки попередньої влади, а про моральну відповідальність держави перед суспільством. У своїй першій урядовій промові прем’єр кілька разів публічно вибачився за дії колишнього кабінету міністрів — насамперед за тиск на журналістів, переслідування громадянського сектору та неспроможність реагувати на насильство в державних дитячих установах.
Ця риторика важлива не лише емоційно. Вона формує нову політичну рамку, в якій попередній уряд більше не подається як ідеологічний опонент, а як система, що втратила легітимність через накопичення інституційних зловживань. Саме тому Мадяр постійно використовує формулу «відновлення держави», а не просто «зміна влади».
Політичний мандат для таких дій у нього є. Партія «Тіса» здобула конституційну більшість після виборів і тепер контролює понад дві третини парламенту. Для угорської політичної системи це критично важливо: саме таку більшість раніше використовував Орбан для переписування правил гри, посилення контролю над судами, медіа та державними інституціями.
Тепер цей механізм опинився в руках його головного противника. І це створює парадоксальну ситуацію: Мадяр намагається демонтувати систему, використовуючи інструменти, які сама ця система колись створила для концентрації влади.
Новий прем’єр уже оголосив про намір переглянути конституційну модель країни, посилити систему стримувань і противаг та обмежити кількість прем’єрських термінів. Це прямий удар по політичній архітектурі Орбана, який будував персоналізовану модель влади майже 16 років.
Для Європейського Союзу зміна влади в Будапешті означає потенційний перегляд всієї логіки відносин із Угорщиною. За часів Орбана країна стала головним джерелом внутрішнього спротиву європейській політиці щодо Росії, санкцій, верховенства права та підтримки України. Будапешт регулярно блокував рішення Брюсселя або використовував право вето як інструмент політичного торгу.
Мадяр намагається дистанціюватися від цієї моделі максимально швидко. Символічним стало навіть те, що його вступ на посаду відбувся 9 травня — у День Європи. Новий прем’єр демонструє готовність повернути Угорщину до більш прогнозованої європейської політики та поступово знизити рівень конфлікту з Брюсселем.
У Києві зміну влади також сприйняли як потенційний шанс для перезавантаження відносин. Володимир Зеленський оперативно привітав нового очільника угорського уряду та заявив про готовність до розвитку добросусідської співпраці. Після років напруженості між Будапештом і Києвом це виглядає як спроба відкрити новий дипломатичний цикл.
Втім, головна проблема Мадяра — не зовнішня політика, а внутрішня інерція державної системи. За роки правління Орбана лояльні кадри були інтегровані в суди, державні агентства, медіарегулятори та адміністративний апарат. Навіть із парламентською більшістю швидкий демонтаж цієї вертикалі неминуче спричинить спротив.
Саме тому конфлікт із президентом набуває значення значно більшого, ніж персональна суперечка двох політиків. Це тест на те, наскільки глибоко нова влада готова йти у перегляді старої системи та чи зможе вона провести реформу без переходу до нової форми політичної монополії.
Угорщина сьогодні опинилася в рідкісному для Центральної Європи моменті — коли країна одночасно переживає зміну еліт, конституційний перегляд і переоцінку власного політичного курсу. І саме від того, як Мадяр пройде перші тижні свого прем’єрства, залежатиме, чи стане ця трансформація поверненням до демократичного балансу, чи лише зміною імен у старій системі влади.
