Черговий інформаційний вибух навколо переговорів весни 2022 року виник не через нові документи чи свідчення учасників процесу, а через інтерв’ю Юлії Мендель американському телеведучому Такеру Карлсону. Колишня прессекретарка президента заявила, що Володимир Зеленський нібито був готовий «віддати Донбас» заради припинення війни після повномасштабного вторгнення Росії.
Мендель стверджує, що дізналася про це від людей, які представляли Україну на перемовинах у Стамбулі навесні 2022 року. Жодних документів, стенограм чи конкретних прізвищ вона не навела. Її твердження побудоване виключно на посиланні на приватні розмови з неназваними співрозмовниками.
Саме ця деталь стала центральною у відповіді Банкової. В Офісі президента наголосили, що Мендель не брала участі ані в переговорному процесі, ані в ухваленні рішень державного рівня. За попереднім аналізом «Дейком», реакція ОП свідомо була сформульована максимально жорстко не лише для спростування конкретної тези, а й для демонстративного дистанціювання від людини, яка тривалий час асоціювалася з командою Зеленського.
Коментар Банкової вийшов за межі звичайного політичного спростування. Там прямо заявили, що колишня речниця «давно не в собі», а тому обговорювати її слова «несерйозно». Подібний тон свідчить про те, що в ОП сприймають появу таких заяв не як внутрішню дискусію, а як елемент інформаційної війни навколо теми українсько-російських переговорів.
Тема Стамбула 2022 року залишається однією з найчутливіших у сучасній українській політиці. Росія систематично просуває тезу, що Україна нібито вже була готова до масштабних поступок, але «відмовилася під тиском Заходу». У різних варіаціях цей наратив роками використовується російською пропагандою для дискредитації української влади, партнерів Києва та самої ідеї військового спротиву.
На цьому тлі особливе значення має майданчик, на якому пролунали слова Мендель. Такер Карлсон давно став однією з ключових медійних фігур американського ізоляціонізму та критики підтримки України. Його риторика регулярно збігається з російськими інформаційними тезами — від сумнівів щодо військової допомоги Києву до спроб представити війну як наслідок «провокацій Заходу».
Інтерв’ю Володимира Путіна Карлсону, записане у Москві, стало одним із найбільш показових епізодів цієї лінії. Кремль отримав не журналістське розслідування чи жорстке інтерв’ю, а майданчик для трансляції власної історичної та політичної версії війни. Тому поява на цій платформі заяв про «готовність віддати Донбас» автоматично виходить за рамки внутрішньоукраїнського конфлікту.
Сама Мендель останніми роками неодноразово робила резонансні та суперечливі заяви про колишніх колег по владі. Вона говорила про нібито «магічні практики» Андрія Єрмака, розповідала про страх за власне життя та називала керівника ОП «небезпечною людиною». Усі ці твердження також залишалися без доказової бази, що поступово зміщувало її публічний образ із колишньої представниці влади у бік медійного персонажа зі скандальною репутацією.
Політична вага нинішньої заяви Мендель полягає не лише у самому змісті, а й у моменті її появи. Питання можливих переговорів із Росією знову стає частиною глобальної дискусії на тлі затяжної війни, зміни політичного клімату у США та зростання тиску на західні уряди щодо майбутньої підтримки України. Будь-які слова про «готовність до поступок» у такому контексті швидко перетворюються на інструмент зовнішньої політики та інформаційного впливу.
Водночас українська влада послідовно наполягає, що жодних домовленостей про передачу територій Росії не існувало. Після провалу переговорів 2022 року позиція Києва лише радикалізувалася під впливом масових воєнних злочинів Росії, окупації українських територій та масштабних ракетних атак по цивільній інфраструктурі.
Скандал навколо заяв Мендель показує й інше: війна давно ведеться не лише на фронті, а й у сфері пам’яті про події перших місяців вторгнення. Саме за цю версію історії зараз іде окрема боротьба — хто, коли і на що був готовий, хто зірвав компроміс і якою ціною Україна продовжила опір. І кожна подібна заява автоматично стає частиною цієї великої битви за політичну інтерпретацію війни.
