Національний банк України поступово змінює архітектуру валютних обмежень, запроваджених у перші місяці повномасштабної війни. Новий пакет рішень — це не демонтаж контролю, а його переналаштування під реальні потреби економіки, де ключовим фактором залишається обороноздатність і здатність утримувати фінансову стабільність.
Останні пом’якшення мають чітко окреслене коло адресатів: оборонні підприємства, військовослужбовці-нерезиденти, іноземні фахівці, а також державна інфраструктура, що працює з українцями за кордоном. Кожна з цих груп отримує точкове розширення можливостей у валютних операціях — без руйнування загальної системи контролю за відтоком капіталу.
Ключовий сигнал цих змін — поступове повернення економіки до більш відкритого режиму там, де це не створює ризиків для макрофінансової стабільності. За попереднім аналізом «Дейком», регулятор переходить від універсальних заборон до селективного управління ризиками, що є типовим для економік, які адаптуються до затяжної кризи.
Найпомітніший блок рішень стосується оборонно-промислового комплексу. Банкам дозволили не враховувати окремі валютні залишки підприємств під час виконання заявок на купівлю іноземної валюти. Йдеться про кошти, отримані від іноземних держав або уповноважених структур для фінансування виробництва військової продукції. Це знімає технічні бар’єри, які раніше уповільнювали виконання контрактів.
Фактично держава визнає: гроші, що заходять у країну під оборонні замовлення, не повинні блокувати нові закупівлі. Така логіка пришвидшує виробничі цикли і зменшує касові розриви в секторі, який працює в умовах високої інтенсивності замовлень і жорстких строків.
Окремий блок — валютні права військовослужбовців-нерезидентів. Відтепер вони можуть без обмежень купувати та переказувати валюту за кордон у межах отриманого грошового забезпечення. Важлива деталь — правило діє для коштів, зарахованих після 1 травня 2026 року. Це рішення не лише технічне, а й політичне: держава демонструє передбачуваність для іноземців, які беруть участь у війні на боці України.
Паралельно банки отримали ширші можливості для обслуговування таких клієнтів: на їхні рахунки можна зараховувати гривневі кошти від будь-яких резидентів і нерезидентів. Це спрощує фінансову взаємодію і зменшує бюрократичні вузли, які раніше ускладнювали обіг коштів.
Ще один важливий напрям — залучення іноземних фахівців до українських компаній. Бізнесу дозволили купувати та переказувати валюту на рахунки членів наглядових рад і топменеджменту за кордоном у межах виплат за контрактами. Це рішення виглядає вузьким, але його стратегічний ефект ширший: воно відкриває можливість інтегрувати іноземну експертизу без додаткових фінансових бар’єрів.
Для самих нерезидентів правила також стали простішими. Вони можуть вільно конвертувати та переказувати за кордон доходи, отримані в Україні — зарплати або виплати за договорами. Водночас контроль не зникає: банки здійснюють нагляд за такими операціями, використовуючи ризик-орієнтований підхід. Це означає, що увага зосереджується не на всіх транзакціях, а на потенційно проблемних.
Окремий акцент зроблено на державній політиці повернення громадян. Пом’якшено правила валютних переказів для «Агенції національної єдності», яка фінансуватиме програми підтримки українців за кордоном. Це рішення вписується у ширшу стратегію: утримати зв’язок із діаспорою та створити стимули для повернення.
На цьому тлі менш помітною, але системною виглядає зміна для страхового ринку — скасування вимоги щомісячної звітності про платоспроможність для операцій з перестрахування з нерезидентами. Це знижує адміністративне навантаження і робить сектор гнучкішим у роботі з міжнародними партнерами.
Сукупно ці кроки формують нову модель валютного регулювання — не жорстко заборонну, а адаптивну. Регулятор поступово відкриває ті сегменти, які генерують валютні надходження, підтримують оборону або інтегрують Україну у глобальні ринки праці й капіталу.
Водночас базова логіка залишається незмінною: повна лібералізація відкладається до моменту, коли зникне тиск на платіжний баланс і валютний ринок. До того часу кожне послаблення — це не політичний жест, а обережно прорахований крок у складній системі координат між війною, економікою і довірою до гривні.
