Світовий нафтовий ринок знову працює на користь Москви. Поки західні уряди намагаються обмежити російські доходи через санкції, цінові стелі та обмеження морських перевезень, нова хвиля нестабільності в Перській затоці фактично перекреслила частину цих зусиль. Російська нафта марки Urals у травні подорожчала до найвищого рівня з осені 2023 року, а разом із нею різко виросли й доходи російського бюджету.
Позначка майже 95 доларів за барель стала не лише психологічним рубежем. Для Кремля це прямий фінансовий ефект, який дозволяє уникати болючих бюджетних скорочень, підтримувати резерви та продовжувати масштабні військові витрати. На тлі затяжної війни проти України енергетичний сектор знову перетворюється на головний стабілізатор російської економіки.
Ще кілька місяців тому російський уряд був змушений активно використовувати резервний фонд для покриття дефіциту бюджету. Тепер ситуація змінюється у зворотний бік. За попереднім аналізом «Дейком», саме геополітичні потрясіння, а не внутрішня стійкість економіки РФ, стали головним фактором нового фінансового відновлення Москви.
Ключовою причиною стрибка стала війна навколо Ірану та дестабілізація поставок через Ормузьку протоку — один із найважливіших енергетичних маршрутів світу. Будь-яка загроза транспортуванню нафти з Перської затоки автоматично штовхає трейдерів до пошуку альтернативних джерел постачання. У цій ситуації російська сировина, попри санкції та репутаційні ризики, виявилася одним із небагатьох доступних великих ресурсів.
Світовий ринок традиційно реагує на такі кризи швидко й жорстко. Коли зростає ризик дефіциту, покупці починають менше зважати на політичні фактори та більше — на фізичну наявність барелів. Саме тому попит на Urals різко зріс в Азії, а російська нафта почала продаватися значно дорожче, ніж ще навесні.
Для Кремля важливе не лише саме зростання цін, а й валютний ефект. Податкові надходження від нафтового сектору в рублях підскочили приблизно на 60% у річному вимірі. Це критично важливо для російської бюджетної системи, яка нині працює в режимі воєнної мобілізації. Військове виробництво, виплати контрактникам, закупівля озброєння та субсидування оборонної промисловості потребують постійного припливу готівки.
Фактично нафтовий ринок зараз компенсує Москві частину втрат від санкційного тиску. Західні обмеження не зникли, але глобальна енергетична нестабільність зробила їх менш болючими. Росія знову отримує можливість накопичувати резерви замість екстреного витрачання коштів.
Втім, ситуація для Кремля не є абсолютно комфортною. Частину прибутків «з’їдає» зміцнення рубля. Російська валюта вийшла на найсильніші позиції щодо долара з початку 2023 року, а це означає меншу рублеву виручку за кожен проданий нафтовий барель. Для економіки РФ це парадоксальна проблема: занадто сильний рубль послаблює бюджетний ефект навіть на тлі високих світових цін.
Існує й інший фактор тиску — внутрішні паливні субсидії. Російська влада змушена компенсувати нафтопереробним компаніям різницю між внутрішніми та експортними цінами на паливо, щоб стримувати зростання вартості бензину всередині країни. Через глобальне подорожчання нафти ці виплати вже досягли рекордних рівнів за останні два роки.
Однак навіть з урахуванням цих витрат енергетичний сектор знову стає для Кремля фінансовою опорою. Особливо важливим для Москви є те, що головні азійські покупці не демонструють готовності різко відмовлятися від російської сировини.
Індія продовжує добиватися збереження механізмів імпорту російської нафти, аргументуючи це ризиками для власної енергетичної безпеки. Для Нью-Делі російська сировина залишається критично важливим джерелом дешевого ресурсу, особливо на тлі нестабільності в регіоні Перської затоки. Японські компанії також почали знову придивлятися до російських поставок як до способу диверсифікації ризиків.
Усе це створює для Москви стратегічно вигідну ситуацію. Кремль отримує не просто тимчасове зростання прибутків, а підтвердження того, що світова енергетична система поки не здатна повністю ізолювати російський нафтовий експорт. Чим довше триває нестабільність на Близькому Сході, тим сильніше послаблюється санкційний ефект.
Для України та її союзників це означає нову проблему. Розрахунок на поступове виснаження російських фінансів знову стикається з фактором глобального енергетичного ринку, який Кремль історично вмів використовувати у власних інтересах. І поки світ шукає баланс між безпекою та енергетичною стабільністю, російська нафта знову перетворюється на паливо для війни.
