Країни-члени НАТО опинилися перед непростим вибором, який може визначити не лише подальшу військову підтримку України, а й рівень довіри до Альянсу як ключового гаранта безпеки Європи. За кілька днів до чергового саміту союзники досі не можуть досягти компромісу щодо одного з найважливіших питань – наскільки довгостроковими мають бути фінансові та військові зобов'язання перед Україною.
Попри те, що більшість держав погоджується із необхідністю продовження допомоги, суперечки точаться навколо формулювання, яке має закріпити підтримку не лише на 2026 рік, а й на 2027-й. Саме цей пункт став предметом запеклих дипломатичних переговорів, від результатів яких залежить, наскільки впевнено Україна зможе планувати свою оборону в найближчі роки.
Під час засідання послів НАТО у Брюсселі вже було погоджено один із ключових пунктів майбутньої декларації. Він передбачає виділення до 2026 року 70 мільярдів євро на військове обладнання, навчання військових, логістичну підтримку та інші критично важливі потреби української оборони.
Втім, найбільш дискусійною залишається інша частина документа. Вона передбачає політичне зобов'язання союзників підтримувати щонайменше аналогічний рівень допомоги і в 2027 році. Саме цей пункт наразі не отримав одностайної підтримки.
За інформацією дипломатичних джерел, найбільші заперечення висловлює Італія, яка не готова брати на себе довгострокові фінансові гарантії із чітко визначеними часовими рамками. Через це відповідне формулювання поки що залишається відкритим для подальших переговорів.
Для багатьох союзників, насамперед Німеччини, саме дворічне закріплення фінансових гарантій стало б принципово важливим політичним сигналом. У Берліні переконані, що довгострокові зобов'язання не лише підвищать прогнозованість військової підтримки України, а й продемонструють єдність Альянсу перед обличчям безпекових викликів.
Водночас сама сума у 70 мільярдів євро не означає появу абсолютно нових коштів. Значна частина фінансування вже була передбачена раніше ухваленими рішеннями. Зокрема, приблизно 30 мільярдів євро становить кредитна програма Європейського Союзу для України, а ще 40 мільярдів євро фактично повторюють домовленості, досягнуті під час саміту НАТО у Вашингтоні у 2024 році.
Якщо ж країнам вдасться погодити аналогічний рівень фінансування і на 2027 рік, загальний обсяг підтримки лише за два роки може досягти 140 мільярдів євро. Це стане одним із найбільших пакетів міжнародної військової допомоги в сучасній історії.
Однак навіть за наявності таких масштабних цифр союзники поки що не планують затверджувати жорсткий механізм розподілу фінансового навантаження між країнами. Кожна держава самостійно визначатиме обсяги своєї участі, що вже викликає певні дискусії всередині Альянсу.
Особливо гостро питання постало після зміни політики Сполучених Штатів. Нова адміністрація президента Дональда Трампа ухвалила рішення припинити військову допомогу Україні, унаслідок чого практично вся відповідальність за подальше фінансування перейшла до європейських союзників та Канади.
Саме тому нинішні переговори набули особливого значення. Фактично країни Європи змушені довести, що здатні самостійно забезпечити стабільність підтримки України навіть без активної участі Вашингтона.
Раніше генеральний секретар НАТО Марк Рютте підтримував ініціативу Естонії, яка пропонувала закріпити правило спрямування 0,25% валового внутрішнього продукту кожної країни-члена на військову підтримку України. Без урахування внеску США це дозволило б щороку акумулювати приблизно 60 мільярдів євро додаткового фінансування.
Проте ця пропозиція також не знайшла одностайної підтримки. Франція, Італія та Іспанія виступили проти такого підходу, аргументуючи свою позицію тим, що вже беруть участь у фінансуванні європейської кредитної програми для України, а тому додаткові фіксовані відрахування створять для них надмірне навантаження.
Найбільший фінансовий внесок сьогодні планує зробити Німеччина, яка готова виділити 11,5 мільярда євро. Значну підтримку також забезпечують Велика Британія, Данія, Нідерланди та Швеція.
У Берліні наголошують, що навіть якщо більша частина цьогорічної допомоги вже була погоджена раніше, додатково Україна має отримати ще від восьми до десяти мільярдів євро нових коштів. Крім того, німецька сторона виступає за створення більш прозорої системи звітності, яка дозволить чітко відстежувати внесок кожної держави.
Міністр закордонних справ Німеччини Йоханн Вадефуль підкреслив, що сьогодні саме європейські країни та Канада забезпечують майже всі фінансові зобов'язання щодо військової підтримки України. На його переконання, союзники мають не лише зберегти нинішній рівень допомоги, а й гарантувати її продовження у наступні роки. Лише така послідовність, вважають у Берліні, здатна переконати російське керівництво у безперспективності затягування війни та створити передумови для реальних переговорів.
Водночас проєкт підсумкової декларації саміту містить ще одну важливу тезу: Україна вже сьогодні робить вагомий внесок у зміцнення трансатлантичної безпеки. Хоча європейські країни прагнули закріпити ще сильніше формулювання про нерозривний зв'язок безпеки України та всієї Європи, знайти компроміс зі США поки що не вдалося.
Саміт НАТО може стати переломним моментом не лише для України, а й для самого Альянсу. Остаточне рішення покаже, чи готові союзники перейти від щорічних політичних декларацій до довгострокових гарантій, які забезпечать стабільність підтримки в умовах затяжної війни та нової архітектури європейської безпеки.
