Європейська підтримка України дедалі частіше впирається не у політичні заяви, а у фізичні межі військових арсеналів. На четвертому році великої війни саме ракети до Patriot стали новою валютою стратегічної довіри між союзниками. І тепер ця валюта закінчується.
Кілька європейських країн відмовилися передавати Україні додаткові ракети PAC-3 для систем Patriot, побоюючись послаблення власної протиповітряної оборони. Йдеться не про дипломатичний конфлікт чи втрату підтримки Києва. Проблема значно глибша: Європа вперше за десятиліття зіткнулася з реальною нестачею засобів захисту власного повітряного простору.
Ситуація стала особливо критичною після того, як українські запаси перехоплювачів Patriot майже вичерпалися. Частина установок залишається боєздатною лише завдяки мінімальним резервам, розподіленим між регіонами. За попереднім аналізом «Дейком», саме дефіцит дорогих і технологічно складних PAC-3 сьогодні визначає межу стійкості української ППО не менше, ніж кількість самих батарей Patriot.
Проблема полягає у самій природі системи Patriot. Якщо ракети PAC-2 створювалися переважно для перехоплення літаків і крилатих ракет, то PAC-3 є ключовим елементом боротьби з балістичними цілями. Саме вони здатні знищувати ракети типу «Іскандер» або гіперзвукові комплекси на фінальній ділянці польоту. Для України це питання виживання енергетичної системи, міст і критичної інфраструктури.
Для європейських країн ситуація виглядає інакше. Більшість держав НАТО десятиліттями будували оборонні системи під логіку локальних операцій або стримування, а не під сценарій тривалої війни високої інтенсивності. Після російського вторгнення уряди почали різко збільшувати військові бюджети, але виробництво сучасних перехоплювачів залишилося повільним і дорогим.
Ракета PAC-3 коштує мільйони доларів, а цикл її виробництва займає роки. Навіть США не мають необмежених запасів. Саме тому адміністрація Дональда Трампа останніми місяцями намагалася переконати європейських партнерів передати Україні частину власних резервів. Але союзники дедалі частіше ставлять зустрічне питання: хто закриє небо над ними самими?
Особливо гостро це відчувають країни східного флангу НАТО. Польща, країни Балтії та Румунія фактично живуть у режимі постійного очікування можливого розширення конфлікту. Для них Patriot — це не символ солідарності, а основа національної оборони. Передача навіть обмеженої кількості PAC-3 автоматично створює прогалини у власних системах захисту.
Додатковий тиск створила й ситуація на Близькому Сході. Після загострення між США та Іраном американські військові були змушені активніше використовувати власні запаси перехоплювачів і засобів ППО. Це одразу вплинуло на глобальний ринок оборонних поставок. У результаті Вашингтон попередив союзників про можливі затримки із постачанням боєприпасів для Patriot, HIMARS і NASAMS.
Фактично війна в Україні вперше показала, що сучасна західна система ППО не була розрахована на одночасне ведення кількох криз високої інтенсивності. Арсенали, які роками вважалися достатніми, виявилися вразливими перед реальністю масованих ракетних атак і затяжного конфлікту.
Для Києва це означає ще одну небезпечну трансформацію війни. Якщо у 2022 році головним питанням було отримання самих систем Patriot, то тепер критичною стає регулярність постачання ракет. Без стабільного потоку перехоплювачів навіть найсучасніша батарея перетворюється на статичний об’єкт без бойової цінності.
Саме тому українська влада останніми місяцями дедалі жорсткіше говорить про необхідність формування запасів на зиму. Росія поступово повертається до стратегії системного тиску на енергетику, використовуючи комбінацію балістичних ракет, дронів і крилатих ударів. Без достатньої кількості PAC-3 навантаження на українську ППО стане критичним уже в найближчі місяці.
На цьому тлі програма PURL, через яку фінансується закупівля частини озброєнь для України, перетворюється на один із ключових механізмів підтримки. Але навіть вона не вирішує головної проблеми — фізичного дефіциту виробництва. Гроші більше не гарантують швидкого доступу до ракет, якщо заводи не здатні різко збільшити темпи випуску.
Сьогодні Захід входить у фазу, де війна виснажує не лише політичну волю, а й оборонну промисловість. І саме Patriot став найточнішим індикатором цього виснаження. Європа більше не може робити вигляд, що підтримка України не впливає на її власну безпеку. Вперше союзники змушені відкрито балансувати між двома страхами — ризиком ослабити Київ і ризиком залишитися без захисту самим.
