Тімоті Крейл Мур народився 15 грудня 1969 року в Балтиморі. Після здобуття ступеня з середньовічної історії в Єлі 1992 року він прибув до Німеччини за річною грантовою програмою з викладання англійської мови. Не володіючи жодним словом німецькою, Мур опинився в Берліні — місті, де англійська вже стала другою мовою для багатьох. Цей шестирічний досвід, поєднаний із роботою журналіста для англомовних видань (зокрема, берлінського Time Out) та роллю діджея в клубах, загартував його навіть у найпотаємніших куточках міського «андеграунду».
Повернувшись до США 1998 року, Мур опанував майстерність видавничої справи на Радкліфф‑курсах у Гарвардському університеті. Саме там він — тепер уже як редактор Playboy — познайомився зі своєю майбутньою дружиною, Ерін Кларк, котра зараз працює в HarperCollins. У шлюбі, укладеному 2006 року, в них народилися двоє дітей — Грета та Огюст.
Найбільшу славу Муру принесли його англомовні переклади німецької сучасної літератури. Першу широку відомість здобув переклад роману «Feuchtgebiete» («Вологі зони») Шарлотти Роше у 2008 році, де надсексуальні та вульгарні образи вимагали не академічного, а «вуличного» розуміння сленгу. Сам Мур жартував, що «складній термінології анального сексу більше навчився на рейвах і в клубах Берліна, ніж на університетських лекціях».
Надзвичайно плідною була його співпраця з Альїною Бронською — російською письменницею, що пише німецькою. Мур переклав її дебютні романи «Broken Glass Park» («Парк битого скла») та «Baba Dunja’s Last Love» («Останнє кохання Баби Дуні»), а також підготував англомовний варіант повісті Доротеї Дікманн «Guantanamo», яка здобула престижну премію Best Translated Book Award.
Окрім літературних проєктів, він ставав довіреним «духовним писарем» рок‑зірок: для басиста Guns N’ Roses Даффа МакКагана Мур написав мемуари “It’s So Easy (and Other Lies)” (2011), а з фронтменом Kiss Полом Стенлі створив бестселер “Face the Music: A Life Exposed” (2014). За словами Полa Стенлі, «якщо ви знали Тіма, ви його любили. Світ втратив яскраве світло».
У 2017 році Мур випустив власну книгу «Stirb Nicht im Warteraum der Zukunft: Die Ostdeutschen Punks und der Fall der Mauer», що вийшла англійською як «Burning Down the Haus: Punk Rock, Revolution, and the Fall of the Berlin Wall». Він доводив, що падіння стіни стало не лише результатом геополітичного тиску Заходу, а й революційного духу східноберлінських панків, які «створювали свою власну реальність знизу».
Останні місяці Мур боровся з агресивною формою раку підшлункової залози. Він пішов із життя 31 березня 2025 року у своєму будинку в Брукліні. Його дружина, Ерін Кларк, повідомила, що він помер у колі сім’ї.
Тім Мур залишив по собі багатющу спадщину: понад десять англомовних перекладів німецьких бестселерів, кілька популярних мемуарів зірок світового масштабу та одну власну ґрунтовну працю з історії південної частини Берліна. Його унікальна здатність поєднувати глибоке знання підпільної культури з бездоганною літературною майстерністю зробила його одним із найшанованіших перекладачів свого покоління.
