У неділю вранці, коли центром Лос-Анджелеса рознеслися звуки сирен та анонси повітряної тривоги, тисячі мешканців вийшли на вулиці, аби висловити протест проти нещодавніх масштабних міграційних облав федеральних сил. Поряд із гранатами зі сльозогінним газом та світлошумовими зарядами лунали історії людей, яких особисто зачепили депортації їхніх сусідів, друзів і навіть рідних.
“Це не просто балачки — це реальна загроза для нашої громади,” — говорить Зандер Кальдерон, 36-річний мешканець Східного Лос-Анджелеса, одягнений у пончо з образом Діви Марії та кольорами мексиканського прапора. Він знає кількох людей, які вже отримали накази про депортацію, а один сусід, за його словами, “сам одержав волю” й поїхав назад до Мексики, щоб не жити в страху.
Після перших мирних зборів біля Metropolitan Detention Center натовп рушив на трасу 101, блокувавши рух на кілька хвилин, поки правоохоронці Каліфорнійської дорожньої патрульної служби не спрямували протестувальників назад до даунтауну. Під мостами, укриті від диму газу, демонстранти кидали електросамокати, феєрверки та каміння в офіцерів LAPD, які стріляли газовими гранатами та патрульними водометами. Впродовж дня палаючі авто — серед них п’ять тестових безпілотних Waymo — і поранені троє правоохоронців стали жорстоким маркером ескалації насильства.
“Цим ранком я не могла залишатися вдома,” — зізнається Елізабет Торрес, 36, яку з сином підвела до центру Утримання Метрополії вже вранці. Маючи в руках мексиканський прапор, вона вигукувала через натовп: “Якщо ті, кого затримали, можуть бачити мене у вікнах — знайте, ви не самі.”
Серед протестувальників був і професор фізики Мартін Геккер-Мартінес, який приїхав із передмість на півтори години поїздом. У руці він тримав поєднані прапори США й Колумбії та наголошував, що, будучи американським громадянином, пишається тим, що країна є “країною іммігрантів”. “Мене обурює, коли уряд замість захисту прав людини виступає проти власних громадян,” — додає він.
Мексиканські та латиноамериканські прапори, які адміністрація Трампа називала ознакою “заколотників”, тут виступали знаком гордості коренів і солідарності. Бріанна Варгас, 24-річна активістка з рупором у руках, протестувала за своїх батьків із Мексики та Сальвадору і тих, хто занадто боїться вийти з дому. “Поширити повідомлення в мережі — одне, а стояти тут, під газом і світлом прожекторів, — зовсім інше,” — казала вона.
Попри жорстке протистояння в центрі, у віддалених районах життя Лос-Анджелеса тривало за звичним сценарієм: у Пасифік-Пелісіді проходили спортивні змагання, у Голлівуді — концерт на Hollywood Bowl, а на вулицях Сільмаріо та Ехо-Парку гуляли родини. Цей контраст лише підкреслив розмір і різноманітність міста, де протест у даунтауні став приводом згуртувати тих, хто зазвичай не виходить на мітинги.
Кілька сотень націоналгвардійців були введені за указом адміністрації Трампа, хоча губернатор Каліфорнії Гевін Ньюсом і мер Лос-Анджелеса Карен Басс заявляли про перевищення повноважень. Голова LAPD Джим МакДоннелл визнав: “Спершу ми не просили про підсилення, але тепер, дивлячись на рівень насильства, мусимо переглянути нашу позицію.” Цей крок став першим подібним прецедентом із 1965 року, коли федеральні війська вводили Нацгвардію в Алабамі для захисту цивільних прав.
Увечері темні вулиці біля міської ратуші були унікальною мозаїкою: обгорілі барикади, розбиті пляшки, графіті з гаслами “Ні депортаціям!” та “Свободу іммігрантам!”. Після завершення акцій лідери Каліфорнії закликали до мирного діалогу й обіцяли створити комісію з прав людини для моніторингу дотримання свободи зібрань. У найближчі тижні вони мають намір оскаржити в судах конституційність федерального втручання та домогтися чіткого регламенту спільної роботи поліції та Нацгвардії в штаті.
Ця хвиля протестів стала дзеркалом сучасної Америки, де питання імміграції й прав людини й далі залишаються одними з найгостріших. Історії тих, хто вийшов захищати сусідів і рідних, демонструють, що навіть у місті з мільйоном облич окремі долі можуть згуртуватися навколо спільної боротьби за справедливість і право не жити в страху.
