Росія до кінця 2025 року планує довести чисельність військових, залучених до безпілотних підрозділів, до 168 тисяч осіб. Йдеться не лише про операторів FPV-дронів, а про цілу систему підрозділів, що включає розвідку, ударні комплекси, технічне обслуговування, навігацію, зв’язок та цифрове управління полем бою.
Про такі темпи нарощування заявив командувач Сил безпілотних систем України Роберт “Мадяр” Бровді. За його оцінкою, лише за перші чотири місяці року Росія збільшила чисельність “дронового” компонента приблизно на 28 тисяч військових. Якщо на початку року у відповідних структурах перебувало близько 86 тисяч осіб, то вже станом на травень — понад 114 тисяч.
Ці цифри демонструють не ситуативне розширення окремих підрозділів, а системне переформатування російської армії під нову логіку війни. За попереднім аналізом «Дейком», саме безпілотні системи стали для Кремля найдешевшим способом компенсувати втрати бронетехніки, проблеми зі штурмовою піхотою та обмеження класичної авіації на фронті.
За три роки повномасштабної війни дрон перестав бути допоміжним інструментом. Він перетворився на головний елемент тактичного управління боєм. FPV-апарати знищують техніку, коригують артилерію, контролюють логістику, атакують командні пункти та створюють постійний психологічний тиск на передовій. В окремих ділянках фронту саме безпілотники формують до 70–80% уражень.
Саме тому Москва більше не розглядає БпЛА як “додаток” до регулярних військ. Російська армія поступово вибудовує окрему безпілотну вертикаль із власними центрами підготовки, виробничими ланцюгами та системою комплектування. Фактично йдеться про створення паралельної армії всередині армії.
Особливо показовим є те, що Росія дедалі активніше копіює українські підходи. Україна першою зробила ставку на масове застосування FPV-дронів і створення спеціалізованих підрозділів безпілотних систем. Тепер Кремль намагається масштабувати цю модель у значно більших обсягах, використовуючи власний мобілізаційний ресурс та можливості оборонної промисловості.
Паралельно змінюється й економіка війни. Один дешевий ударний дрон здатний знищити бронетехніку вартістю у мільйони доларів. Це радикально змінює баланс витрат. Для Росії, яка веде затяжну війну на виснаження, така модель стає стратегічно вигідною: масовість компенсує технологічні втрати, а кількість операторів — дефіцит підготовлених штурмових сил.
Утім, головна небезпека полягає не лише в чисельності. Збільшення безпілотної компоненти означає постійне нарощування інтенсивності атак по всій лінії фронту. Що більше операторів — то вища щільність ударів, глибша розвідка та складніша логістика для української оборони. Війна дедалі більше переходить у режим безперервного цифрового полювання, де кожен рух фіксується в режимі реального часу.
На цьому тлі українська армія входить у фазу технологічної конкуренції, де вирішальним стає не лише виробництво дронів, а швидкість адаптації. Перевагу отримує той, хто швидше модернізує програмне забезпечення, стійкіше захищає канали зв’язку та оперативніше інтегрує штучний інтелект у бойові системи.
Російський план у 168 тисяч військових для БпЛА-підрозділів виглядає як спроба закріпити довготривалу модель війни, де головним ресурсом стають не танкові колони, а оператори дронів, цифрові мережі та масове виробництво дешевої ударної техніки. І саме ця трансформація може визначити характер фронту вже найближчими роками.
