Президент США наполягає на зменшенні участі Вашингтона, залишаючи Європі головний тягар протистояння Кремлю
У королівській Гаазі стартував найстисліший за всю історію саміт НАТО, де очільники двадцяти п’яти держав зібралися на тлі подвійної кризи: американсько-іранського протистояння та затяжної російської агресії проти України.
Марк Рютте, який лише пів року обіймає посаду генерального секретаря, сподівається втиснути у двадцять дві години переговорів новий рубіж фінансування — 5 % від валового внутрішнього продукту кожної країни-члена, з яких 3,5 % підуть на танки, ППО, дрони й винищувачі, а ще 1,5 % — на дороги, мости та резервні енергомережі подвійного призначення; саме така формула, за задумом, дозволить задовольнити категоричну вимогу Дональда Трампа й при цьому зберегти обличчя прем’єрів Іспанії, Італії та Португалії, що побоюються руйнування соціальних бюджетів.
Єдність, однак, під загрозою: Мадрид уже заявив, що підніме оборонні витрати лише до 2,1 % ВВП, бо 5 % «несумісні з моделлю добробуту».
У відповідь Рютте відрізав, що «опціонів не існує», хоча дипломатично залишив Іспанії «суверенне право» узгодити гнучкий графік. Таким чином компроміс може народитися в «розмитих дедлайнах»: одні країни досягнуть мети до 2030-го, інші — «по мірі можливостей», але ключове завдання — медіа-перемога Трампа, яка конвертує збільшені європейські бюджети в його внутрішньополітичний актив.
Росія, яка залишається основною військовою загрозою для Альянсу, офіційно згадується у проектах комюніке лише побіжно, адже Білий дім не хоче псувати канали можливих переговорів із Кремлем щодо припинення вогню в Україні.
Замість прямої критики Москви увагу переключено на тимчасове перемир’я між Іраном та Ізраїлем, оголошене самим Трампом напередодні саміту: парадоксально, але саме близькосхідний трек може зіграти об’єднавчу роль, відволікаючи від болючих дискусій про членство України та відповідальність за її підтримку.
При цьому українське питання опинилося на другому плані: Володимир Зеленський відвідає лише урочисту вечерю й серію кулуарних зустрічей, а міністри закордонних справ зберуться без телекамер, аби «не дратувати Білий дім».
Пакети зброї оголосили завчасно — переважно зусиллями Великої Британії, Польщі та країн Балтії — та з мінімальним акцентом на американському внеску, що підтверджує курс Вашингтона на передачу фінансового тягаря Європі й Канаді. За словами Рютте, союзники вже перерахували Києву тридцять п’ять мільярдів доларів допомоги цьогоріч, але у фінальному документі немає ані слова про пришвидшене запрошення України в Альянс.
Водночас лідери Угорщини та Словаччини — Віктор Орбан і Роберт Фіцо — просувають тезу, що війна в Україні робить НАТО вразливішим, а не сильнішим; вони погоджуються на 5 % ВВП лише за умови, що витрати не будуть «втягнуті у віддалені конфлікти». Трампу така риторика зручна: її можна використати як аргумент для скорочення американської присутності на східному фланзі, адже Пентагон переглядає розташування бригад і потенційно може вивести тисячі військових із Польщі й Румунії. Водночас команда Віцепрезидента Дж. Д. Ванса й очільника Пентагону Піта Гегсета вже натякнула, що Європа повинна фінансувати модернізацію контингентів самостійно — інакше Сполученим Штатам доведеться «перерозподіляти ресурси» на Індо-Тихоокеанський театр.
Попри скепсис, Рютте запевняє, що російська загроза врешті консолідує Альянс. Саміт завершується історично коротким комюніке, де вільно трактувані дедлайни дозволяють кожному лідеру оголосити перемогу вдома: Берлін отримає час модернізувати бундесвер, Париж — шанс просунути європейську ініціативу з виробництва ЗРК SAMP/T, а Варшава — юридичне підґрунтя для виправдання рекордного оборонного бюджету у дванадцять відсотків. Чи підвищить усе це реальну обороноздатність проти Росії — питання відкрите, однак уже зараз ясно, що головним підсумком стане політичний символ єдності, який НАТО прагне зберегти за будь-яку ціну. Тож, поки Кремль нарощує потужності на кордонах, Альянс відповідає новою фінансовою планкою та надією, що демонстративна згода в Гаазі стримає агресора не гірше, ніж танкові дивізії.
