У Пусані Дональд Трамп і Сі Цзіньпін назвали зустріч «12 із 10». Заяви підкріпили «перемир’ями»: США на рік знижують тиск за окремими напрямами, а Китай обмежує контроль за рідкоземельними та обіцяє «закрутити гайки» щодо прекурсорів фентанілу. Це не мир, а перепочинок.
Вашингтон погодився на часткове зняття додаткових зборів, зокрема на «фентаніловий» тариф, і річну паузу для підвищених дзеркальних мит. Паралельно — тимчасове послаблення санкцій до «дочірніх» структур окремих китайських груп. Пекін називає це «раціоналізацією».
Пекін натомість відкочує експортні обмеження на рідкоземельні на рік та відновлює закупівлю американської сої. Звучить і політичний бонус: «розв’язати питання TikTok». Країни відклали взаємні портові штрафи й пообіцяли не нарощувати «каральну логістику» морем.
Окрема тема — напівпровідники. Доступ Китаю до американських чипів стане предметом окремих переговорів за участю Nvidia. Трамп позиціонує США «арбітром», але чітких гарантій немає. Зате плануються візити: у квітні — Трамп до Китаю, далі — візит Сі до США.
Для інвесторів і виробників це означає тактичне зниження турбулентності ланцюгів поставок. Але стратегічні ризики залишаються: підтримка Китаєм російської економіки, конкуренція у Західній частині Тихого океану та чутливі технології тримають конфлікт «підігрітим».
Трамп демонструє «угодний» підхід і одночасно залишає простір для нових раундів тиску. Дефіцит торгівлі, який зростає, забезпечує політичну мотивацію до чергових «сплесків». Сторони не прагнуть «фази другої»: замість договору — серія щорічних перемир’їв.
Регіональний контекст підсилює картину. Перед APEC Вашингтон підписав низку угод з країнами Південно-Східної Азії, а Токіо окреслив гігантський інвестпортфель у США. Сеул — на фініші торгової угоди з великим суднобудівним і фінансовим блоком вкладень.
Для бізнесу висновок прагматичний: найближчі 12 місяців дають можливість перерозподілити логістику, зафіксувати ціни на сировину та укласти контракти без страху нових мит. Але моделювання сценаріїв «повернення тарифів» залишиться частиною базового ризик-менеджменту.
На геополітичній шахівниці це не розрядка, а «контроль часу». Угода заморожує найболючіші інструменти торгової війни, але не розв’язує головної суперечки — хто задаватиме стандарти технологій і правил торгівлі у XXI столітті. Рік — небагато, але це вікно можливостей.
