У східному Китаї відбулася символічна сцена: прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді та президент Росії Володимир Путін, тримаючись за руки, прямували до китайського лідера Сі Цзіньпіна. Вони разом утворили коло, обмінялися кількома словами й усмішками. Цей жест, зроблений на полях саміту Шанхайської організації співробітництва (ШОС) у Тяньцзіні, мав стати сигналом усьому світу: три найбільші держави, що не входять до західного табору, готові діяти як альтернатива глобальному порядку, який очолюють США.
Для Сі та Путіна тепла демонстрація дружби означала підтвердження стратегічної близькості у протистоянні із Заходом. Для Моді — це можливість показати, що Індія має впливових партнерів, навіть попри прикордонні суперечки з Китаєм. Такий жест став відповіддю на тарифну політику адміністрації Дональда Трампа, яка загострила відносини Вашингтона з Нью-Делі.
Аналітики підкреслюють, що «оптика» відіграє ключову роль: спільні фото і відео повинні продемонструвати, що світ більше не обертається лише навколо США.
Сі Цзіньпін у своїй промові закликав країни регіону протистояти «ментальності холодної війни та блочній конфронтації», чітко натякаючи на США. Путін повторив звичні тези про провину Заходу у війні проти України, водночас похваливши власну зустріч із Трампом в Алясці та підкресливши, що ділився її результатами з китайським лідером. Моді ж наголосив на важливості «багатополярності та інклюзивного світового порядку», де Індія прагне відігравати центральну роль.
Після офіційних зустрічей Моді навіть сів у машину разом із Путіним — 50-хвилинна розмова в лімузині стала сигналом особливих відносин. У соцмережах Моді назвав Путіна партнером, якого «чекають 1,4 млрд індійців». Це підкреслило глибину стратегічного партнерства між Москвою та Нью-Делі, яке зберігається попри санкції проти Росії.
Попри публічну демонстрацію дружби, реальність залишається суперечливою. Китай та Індія не вирішили прикордонний конфлікт і зберігають взаємну недовіру. Економічно Індія не може покладатися на Росію так само, як на Захід, оскільки Москва відчуває серйозний тиск санкцій. Китай, своєю чергою, хоч і тісно співпрацює з Кремлем, насторожено стежить за посиленням впливу Росії на Північну Корею.
Тяньцзінський саміт став яскравою демонстрацією того, як три великі держави намагаються використати геополітичний хаос, створений політикою США, щоб просунути ідею альтернативного світового порядку. Але за фасадом рукостискань і усмішок ховаються глибокі протиріччя, які ставлять під сумнів тривалість і міцність цього альянсу.
