На півдні Литви, у Варенському районі, група нелегальних мігрантів вийшла з підземного тунелю, прокопаного під прикордонним парканом із колючим дротом. За кілька хвилин після перетину кордону їх помітили оператори систем відеоспостереження. Далі — переслідування у лісі, затримання та повернення до Білорусі. Для литовських прикордонників цей епізод уже не виглядає випадковістю. Він стає частиною нової логіки тиску на зовнішній кордон Європейського Союзу.
Інцидент стався в ніч проти 6 травня поблизу прикордонного поста «Кабеляй». Усі затримані були молодими чоловіками. Більшість називали себе громадянами Афганістану, однак документи мали лише троє. Один із затриманих заявив, що прибув зі Шрі-Ланки, але також не зміг підтвердити особу. Після перевірки литовська сторона вирішила не відкривати процедури допуску й повернула групу назад до Білорусі.
Цей випадок став уже другим із початку року, коли для проникнення до Литви використовують тунелі. Попередній було виявлено у квітні поблизу Вільнюського району. Сам факт повторення схеми змінює оцінку ситуації: йдеться вже не про спонтанний прорив кордону, а про системне тестування вразливостей прикордонної інфраструктури. За попереднім аналізом «Дейком», міграційний маршрут через Білорусь дедалі більше набуває ознак організованої логістичної операції, де фізичне подолання загороджень поєднується з розвідкою слабких ділянок кордону та координацією дій на литовській території.
Литовська влада звертає увагу не лише на самих мігрантів, а й на супровідну мережу. Неподалік місця затримання прикордонники зупинили автомобіль із литовськими номерами, у якому перебували двоє громадян України — 41-річний чоловік і 33-річна жінка. За попередньою версією слідства, вони мали забрати частину групи після перетину кордону. Обоє легально проживають у Литві, але тепер проходять у справі про незаконне перевезення людей через державний кордон. Литовське законодавство передбачає за це до восьми років позбавлення волі.
Для країн Балтії питання нелегальної міграції давно перестало бути суто гуманітарною або поліцейською проблемою. Після 2021 року, коли потік мігрантів із Близького Сходу та Азії різко зріс на кордонах Литви, Латвії й Польщі, регіон почав трактувати ситуацію як елемент гібридного тиску. Саме тоді на кордоні почали зводити паркани, посилювати системи відеоконтролю та розширювати повноваження прикордонних служб.
Тепер ситуація переходить у нову фазу. Якщо раніше нелегальні групи переважно намагалися прорізати огорожі або штурмувати кордон великими колонами, то тунелі свідчать про адаптацію маршрутів до нової системи безпеки. Це значно складніша операція: потрібен час, інструменти, координація та знання місцевості. Литовська Служба охорони державного кордону прямо заявляє, що білоруські силові структури обізнані з такими схемами.
Показово й інше: більшість затриманих — чоловіки віком від 20 до 40 років у хорошій фізичній формі. Литовські прикордонники описують їх як підготовлених до швидкого пересування та уникнення контактів із патрулями. Це дедалі менше схоже на стихійний рух людей, які рятуються від війни чи бідності, і дедалі більше — на організований транзит із чіткою логістикою.
На тлі війни Росії проти України східний кордон ЄС перетворився на простір постійного випробування безпеки. Для Литви питання міграції вже напряму пов’язане з оборонною політикою, внутрішньою стабільністю та координацією всередині НАТО. Кожен новий прорив — навіть групи з кількох десятків людей — розглядається як перевірка здатності держави контролювати власний рубіж.
Від початку року литовські прикордонники затримали 731 нелегального мігранта, які намагалися потрапити до країни з території Білорусі. Ця цифра поки далека від пікових значень 2021 року, але характер спроб змінюється. Якщо раніше головною загрозою була масовість, то тепер — гнучкість і технологічна адаптація маршрутів.
Тунель під кордоном у Варенському районі став не лише черговим епізодом нелегальної міграції. Він показав, що боротьба за контроль над східним кордоном Європи дедалі більше переходить у приховану, інженерну та виснажливу фазу, де навіть кілька метрів землі можуть перетворитися на політичний інструмент тиску.
