Український бізнес поступово входить у нову реальність, де головною проблемою стає вже не нестача замовлень чи доступу до фінансування, а банальний дефіцит людей. Війна, мобілізація, демографічне скорочення та масова міграція створили ситуацію, за якої ринок праці почав працювати за законами посткризової економіки: роботодавці більше не можуть дозволити собі вибірковість, яка ще кілька років тому здавалася нормою.
Найгостріше кадровий голод відчувають будівництво, промисловість, логістика, агросектор та оборонне виробництво. Саме ці галузі стають фундаментом економіки воєнного часу і саме вони потребують найбільшої кількості працівників. У багатьох регіонах компанії вже конкурують не за клієнта, а за людину, здатну виконувати базову виробничу роботу.
11 травня уряд Юлії Свириденко оголосив про запуск нової програми “Досвід має значення”, орієнтованої на українців віком 50+. Її головна мета — повернути до активного ринку праці тих, хто має професійний досвід, але часто випадає з сучасної системи найму через вікові стереотипи, цифровий розрив або зміну структури економіки.
Як раніше аналізував “Дейком”, український ринок праці дедалі швидше втрачає резерви традиційного найму. Молоді працівники виїжджають за кордон, частина чоловіків мобілізована, а бізнес змушений переглядати саму модель кадрової політики. У цих умовах люди старшого віку перестають бути “соціальною категорією” і перетворюються на економічний ресурс.
Масштаб цього резерву вражає. В Україні нині проживає понад шість мільйонів людей віком від 55 до 70 років — фактично половина від нинішнього офіційно зайнятого населення. У Міністерстві соціальної політики оцінюють, що до 3,5 мільйона українців цієї вікової групи потенційно можуть повернутися до роботи за умови створення адекватних умов працевлаштування, навчання та адаптації.
Сама програма побудована як швидкий цикл повернення людини на ринок праці. Після подачі заявки через Державну службу зайнятості учасник вказує свій досвід, навички, професійні досягнення та бажаний напрям роботи. Далі система формує перелік релевантних вакансій, а учасникам пропонують короткі навчальні модулі — від кар’єрної стратегії до цифрових інструментів та базового використання штучного інтелекту.
Фактично уряд визнає те, про що бізнес говорить уже давно: проблема багатьох працівників 50+ полягає не у відсутності досвіду, а у невідповідності сучасним вимогам ринку. За останнє десятиліття цифровізація змінила навіть базові професії — від логістики до бухгалтерії. Частина людей старшого покоління просто опинилася поза цими процесами.
Навчання триватиме від кількох годин до кількох днів і проходитиме як онлайн, так і офлайн у Києві, Харкові та Львові. Після цього учасники переходять до стажування безпосередньо в компаніях. Його тривалість — десять робочих днів. Далі роботодавець та кандидат вирішують, чи готові вони продовжити співпрацю.
Для держави ця програма є не лише соціальною, а насамперед економічною. Україна входить у період, коли дефіцит робочої сили може стати ключовим бар’єром для відновлення економіки. Післявоєнна відбудова вимагатиме десятків тисяч спеціалістів у будівництві, транспорті, енергетиці та виробництві. Без розширення внутрішнього ринку праці ці потреби закрити буде практично неможливо.
Водночас програма має і політичний підтекст. Влада демонструє спробу перейти від короткострокових рішень до довгострокового управління демографічною кризою. Україна стрімко старіє, а війна лише прискорила цей процес. Середній вік населення зростає, тоді як частка молодих працівників скорочується. Це означає, що економіка майбутнього неминуче буде “старшою”, ніж до 2022 року.
Поки що урядові плани залишаються доволі обережними. До пілотного етапу хочуть залучити щонайменше 500 роботодавців і близько двох тисяч учасників. Для країни з мільйонним кадровим дефіцитом це радше тест моделі, ніж системне рішення. Але сам факт запуску такої програми вже свідчить про зміну підходу держави до ринку праці.
Бізнес реагує прагматично. Великі компанії давно зрозуміли, що кадровий резерв потрібно шукати там, де його раніше ігнорували. Агрохолдинг “Астарта-Київ” ще до запуску державної ініціативи провів власний пілотний проєкт для стажерів 50+, після якого більшість учасників отримали роботу. У ритейлі також дедалі частіше говорять про відмову від вікових обмежень.
Показово, що найбільший попит на працівників старшого віку формується не в офісному секторі, а у виробництві, логістиці, транспорті та сфері обслуговування. Саме там дефіцит кадрів став критичним. На сайтах пошуку роботи вже тисячі вакансій прямо орієнтовані на пенсіонерів або людей передпенсійного віку, хоча формально вікова дискримінація в Україні заборонена.
Однак головне питання полягає не лише у запуску програми, а у готовності роботодавців реально змінювати кадрову культуру. Український ринок праці роками будувався навколо неформального культу “молодої команди”, де вік після 45 часто автоматично означав зниження шансів на працевлаштування. Війна змушує бізнес переглядати цю модель значно швидше, ніж це сталося б природним шляхом.
Сьогодні економіка фактично підштовхує країну до нового суспільного контракту: досвід стає не менш важливим за швидкість адаптації. І якщо ця трансформація справді відбудеться, програма “Досвід має значення” може стати не просто антикризовою ініціативою уряду, а першим сигналом глибшої перебудови українського ринку праці.
