«Юнаки мають бути готовими»: військовий пояснив, чому Україні потрібен призов, а не нове зниження мобілізаційного віку
Питання мобілізації в Україні залишається одним із найгостріших у суспільстві. На тлі тривалої війни, виснаження військових та постійних дискусій про кадровий резерв дедалі частіше лунають пропозиції щодо зниження мобілізаційного віку. Однак не всі військові підтримують такий підхід.
Військовослужбовець 2-го штурмового батальйону 5-ї окремої штурмової бригади Станіслав Старостенко переконаний: Україні не потрібно ще більше знижувати мобілізаційний вік. Натомість країні слід повернути системний призов та серйозну допризовну підготовку молоді.
В інтерв’ю 24 Канал військовий пояснив, що нинішня базова загальновійськова підготовка не здатна повноцінно підготувати людину до реалій війни.
За його словами, дев’ять місяців строкової служби дали б юнакам значно більше навичок і досвіду, ніж кілька місяців інтенсивного навчання вже під час мобілізації.
«Армія — це не те, що показують у Telegram»
Старостенко вважає, що молоді люди мають бачити військову службу не через призму соцмереж чи чуток, а через реальний досвід і спілкування з бійцями, які повертаються з фронту.
На його думку, строкова служба могла б не лише навчати військової справи, а й формувати характер, дисципліну та відповідальність.
Військовий переконаний: нинішнім захисникам країни важливо розуміти, що їм на заміну прийдуть підготовлені люди, які володітимуть необхідними навичками та не розгубляться у критичний момент.
Він також нагадав, що до 2022 року в Україні існував строковий призов, і це сприймалося як звична частина державної системи безпеки.
Допризовна підготовка у школах: що пропонує військовий
Окрему увагу Старостенко приділив шкільній освіті. На його думку, українські діти сьогодні недостатньо готові навіть до базових надзвичайних ситуацій.
Військовий розповів, що під час благодійних заходів у школах помітив тривожну тенденцію: багато підлітків не знають елементарних правил безпеки та не мають практичних навичок, які можуть врятувати життя.
Йдеться не лише про військову підготовку. За словами бійця, дітей необхідно навчати користуванню турнікетами, вогнегасниками та правилам поведінки під час тривог.
Він навів жорсткий приклад із фронту: після важкого поранення людина може втратити життя через критичну кровотечу менш ніж за хвилину. Саме тому навички першої допомоги мають бути доведені до автоматизму.
Старостенко переконаний, що тренування мають бути постійними, а не формальними.
«Війна може не завершитися ніколи»
Однією з найрезонансніших заяв військового стала його думка про майбутнє війни.
На його переконання, Україна має готуватися до тривалого протистояння, яке може переходити з однієї фази в іншу протягом багатьох років.
Старостенко зазначає, що світ уже знає приклади держав, які десятиліттями живуть у стані постійної загрози через агресивних сусідів. Саме тому система безпеки має будуватися не як тимчасове рішення, а як частина повсякденного життя країни.
Приклад Японії та культура реагування на небезпеку
До війни Станіслав Старостенко працював у дитячому садку, і цей досвід, за його словами, багато в чому сформував його погляди на цивільну підготовку населення.
Він переконаний, що Україні варто переймати досвід Японії, де дітей із раннього віку навчають правильно реагувати на надзвичайні ситуації.
Військовий розповів, що у своєму дитсадку він запроваджував системні тренування на випадок повітряної тривоги. Якщо спочатку діти губилися і не знали, як діяти, то згодом почали організовано та спокійно виконувати всі необхідні дії.
На його думку, така культура безпеки має формуватися ще в дитинстві.
Майбутнє за дронами: чому це потрібно вивчати вже у школі
Ще одна тема, яку підняв військовий, — технології та безпілотні системи.
Старостенко переконаний, що майбутнє буде нерозривно пов’язане з дронами — не лише у військовій сфері, а й у цивільному житті.
Він наголосив, що безпілотники вже сьогодні використовуються в логістиці, агросекторі, відеозйомці та інфраструктурі. У майбутньому, на його думку, масштаби використання таких технологій лише зростатимуть.
Саме тому військовий пропонує запровадити в школах курси роботи з дронами та базові технічні дисципліни, які допоможуть молоді адаптуватися до нової реальності.
Мрія про мирне життя
Попри жорсткі розмови про війну, мобілізацію та підготовку суспільства, наприкінці інтерв’ю Старостенко говорить про дуже прості речі.
Він мріє повернутися до свого горіхового саду у Вовчанськ, побачити, чи вціліли дерева, обійняти батьків і просто жити без форми, берців та постійної напруги.
У цих словах — не лише особиста історія одного військового, а й втома тисяч українців, які вже багато років живуть у реальності війни.
Мрія «просто виспатися» сьогодні звучить значно сильніше за будь-які гучні політичні заяви.