Українська економіка у 2026 році втратить темп, який ще наприкінці минулого року вважався реалістичним сценарієм відновлення. Національний банк переглянув прогноз зростання ВВП до 1,3%, фактично визнавши: країна входить у фазу повільної, виснажливої стабілізації, де навіть мінімальне економічне зростання залежить не стільки від внутрішньої динаміки, скільки від війни, зовнішнього фінансування та стійкості енергосистеми.
Перші місяці року показали, наскільки вразливою залишається економічна конструкція України. Холодна зима, нові удари по енергетичній інфраструктурі, перебої в логістиці та затримки міжнародної допомоги знову повернули країну до режиму кризового реагування. Реальний ВВП у першому кварталі скоротився на 0,5% у річному вимірі — сигнал, який для фінансової системи став важливішим за будь-які формальні прогнози.
Ще кілька місяців тому базовий сценарій передбачав помірне прискорення економічної активності. Тепер регулятор визнає: ресурс швидкого відновлення майже вичерпано. За попереднім аналізом «Дейком», економіка України дедалі більше переходить у модель «воєнного утримання», де ключове завдання полягає вже не у зростанні, а у збереженні базової макрофінансової стабільності.
Сама структура нинішнього уповільнення показова. Промисловість працює нерівномірно через дефіцит електроенергії та дорожчу логістику. Аграрний сектор залежить від погодних умов і вартості експорту. Бізнес обмежує інвестиції через воєнні ризики, а споживчий ринок стримується високими цінами та невизначеністю щодо доходів населення. Навіть ті сектори, які демонстрували адаптацію у 2024–2025 роках, тепер стикаються з виснаженням резервів.
Окремим фактором тиску стає інфляція. Після періоду відносного уповільнення ціни знову почали прискорюватися. У березні інфляція сягнула 7,9%, а до кінця року може піднятися до 9,4%. Для української економіки це означає не лише подорожчання товарів, а й поступове погіршення споживчих очікувань, девальваційний тиск та зростання витрат бізнесу.
Причини нового інфляційного циклу мають одночасно зовнішній і внутрішній характер. Атаки на енергетику підвищують собівартість виробництва, подорожчання нафти через нестабільність на Близькому Сході збільшує ціни на пальне, а ослаблення гривні переноситься у вартість імпортних товарів. Додатково економіку розігріває ринок праці: дефіцит кадрів штовхає зарплати вгору швидше, ніж зростає продуктивність.
Саме тому Нацбанк зберіг облікову ставку на рівні 15%, сигналізуючи ринку, що боротьба з інфляцією стає головним пріоритетом монетарної політики. Регулятор фактично залишає за собою право й надалі утримувати жорсткі фінансові умови, навіть попри слабке економічне зростання. Для бізнесу це означає дорогі кредити та обмежений доступ до фінансування, для населення — дорожчі позики та стриманіший споживчий попит.
Водночас головна особливість нинішнього прогнозу НБУ полягає не у ставці чи цифрах інфляції. Найважливіше — це повна залежність державних фінансів від міжнародної підтримки. У 2026 році Україна очікує понад 53 млрд доларів зовнішньої допомоги. У наступні два роки — ще десятки мільярдів від ЄС, МВФ, країн G7 та інших партнерів.
Фактично міжнародне фінансування стало окремим фундаментом української економіки. Воно дозволяє покривати бюджетний дефіцит, підтримувати соціальні виплати, фінансувати оборону та утримувати валютні резерви на рівні 60–67 млрд доларів. Без цього ресурсу уряд був би змушений або різко скорочувати видатки, або запускати емісію грошей із новим витком інфляції.
У цьому і полягає головний парадокс нинішньої економічної моделі. Макрофінансова стабільність України значною мірою залежить не від внутрішнього економічного циклу, а від регулярності зовнішніх траншів. Будь-яка затримка допомоги миттєво створює тиск на курс гривні, бюджет та валютний ринок.
На цьому тлі політика «керованої гнучкості» курсу фактично перетворюється на режим постійного балансування. НБУ продовжить валютні інтервенції, стримуючи різкі коливання гривні, однак можливості такого контролю прямо залежать від обсягів резервів і стабільності зовнішнього фінансування.
Попри стриманий прогноз на 2026 рік, Нацбанк усе ж очікує поступового прискорення економіки у 2027–2028 роках — до 2,8–3,7%. Розрахунок базується на кількох ключових факторах: частковому відновленні енергосистеми, зростанні інвестицій, поверненні частини мігрантів та стабілізації аграрного виробництва.
Проте навіть ці цифри свідчать не про швидке відновлення, а радше про довгий період повільної реконструкції. Українська економіка входить у фазу, де головним ресурсом стає не швидкість зростання, а здатність витримувати затяжний тиск війни, інфляції та фінансової залежності від зовнішнього світу.
