Питання, як перші сучасні люди освоїли морські маршрути понад 30 000 років тому, залишається одним із ключових у вивченні праісторії. Відомий експеримент Кон-Тікі показав, що давні народи могли долати тисячі морських миль на простих плавзасобах, але шлях із Тайваню до Японських островів лишався загадкою. Як вони орієнтувалися, долали Куросіо та долали відстань до окинавських островів без сучасних інструментів?
Щоб відповісти на це, команда під керівництвом професора Йосуке Каюфу з Токійського університету застосувала методи експериментальної археології.
Використовуючи реконструйовані знаряддя кам’яного віку, дослідники виготовили човен-довбанку з великої японської кедрової колоди. Археологічні дослідження кам’яних сокир і технік обробки деревини дозволили точно відтворити способи будівництва, якими могли користуватися пращури.
Першим етапом стало комп’ютерне моделювання маршруту: сотні віртуальних подорожей із різними стартовими точками, сезонами та методами веслування показали, що найсприятливішими умовами для перетину Куросіо є початок весняного припливу.
Моделі океанічних течій чітко продемонстрували силу Чорного потоку, що виштовхує будь-які дрейфуючі об’єкти далеко від архіпелагу, підкреслюючи потребу у свідомому плануванні й навігації.
У 2019 році команда здійснила 45-годинний рейс від східного узбережжя Тайваню до острова Йонаґуні. Човен-довбанка довжиною 7,6 м подолав 122 морські милі, спираючись лише на зорі, сонце і вітрові напрямки. Часто мета була поза межами прямої видимості, тож веслярі застосовували техніки стародавньої навігації, що базуються на зміні форми хмар, польоті морських птахів і звуці прибою.
До створення дубової човен-довбанки вчені перевірили низку альтернатив: очеретяні човни з Тайваню виявилися надто повільними для боротьби з течією, а бамбуково-раттанові плавзасоби ламалися в штормових умовах. Ці невдалі прототипи засвідчили, що ефективна міграція у відкритому морі вимагала міцного корпусу та оптимальної ваги, яких досягли лише з допомогою деревини кедра.
Отримані результати кардинально змінюють уявлення про технологічні можливості праісторичних людей. Якщо їхні предки вже 30 000 років тому могли будувати такі човни і прокладати маршрут через Куросіо, це відкриває нові горизонти для вивчення давньої навігації та освоєння морів. Археологічні дослідження тепер матимуть конкретні докази того, як формувалися перші морські шляхи до Японії.
У перспективі дослідники планують використовувати дрони та штучний інтелект для детального відстеження морських течій і моделей дрейфу уламків, що допоможе точніше відтворювати можливі шляхи міграції. Подальші експерименти з різними типами деревини та модифікаціями корпусу човна-довбанки дадуть змогу оптимізувати конструкцію та виявити межі далекоплавства без сучасних навігаційних приладів.
Наслідки цих досліджень мають важливе значення як для історії людства, так і для майбутніх прикладних проєктів у галузі морської інженерії. Розуміння того, як древні моряки підкорювали природні виклики, сприятиме розвитку нових екологічних технологій для судноплавства та автономної навігації без електронних систем.
Отже, експериментальна археологія з використанням дубової човен-довбанки доводить, що люди праісторії володіли навичками інженерії та навігації на рівні, якого досі не очікували вчені. Цей успішний рейс відкриває нову сторінку в розумінні давньої міграції й залишає простір для майбутніх відкриттів у морських дослідженнях.
