Україна не залишиться без продовольства, попри масштабні удари Росії по складах, логістичних об'єктах та підприємствах, пов'язаних із постачанням харчових продуктів. Таку оцінку озвучив міністр аграрної політики Тарас Висоцький під час спілкування з журналістами.
Його заява стала важливою відповіддю на побоювання, які виникають у суспільстві після повідомлень про знищення значних запасів продовольства. Атаки по великих складських комплексах справді створюють серйозні проблеми для торговельних мереж, виробників і постачальників. Проте в масштабах усієї країни ситуація, за словами міністра, не означає наближення до голоду або системного зникнення продуктів із магазинів.
"Це не означає, що українці залишаться без продуктів харчування", – наголосив Висоцький.
Він пояснив, що українська система постачання змушена адаптуватися до нових умов. Замість традиційної моделі, коли значні обсяги товарів зберігаються на великих складах, дедалі більше продукції може доставлятися безпосередньо від виробника до торговельної точки. Такий формат часто називають постачанням "з коліс".
На практиці це означає, що товар може проводити значно менше часу у складських приміщеннях. Виробник виготовляє продукцію, після чого вона швидше направляється до магазинів, не накопичуючись у великих централізованих запасах. Для воєнного часу така модель може зменшувати ризики втрати величезних партій продукції внаслідок одного удару.
Однак у цього рішення є очевидний недолік – воно значно дорожче та складніше.
Чому з продуктами все одно можуть виникати проблеми
Відсутність загрози фізичного дефіциту базових продуктів не означає, що українці взагалі не відчують наслідків атак. Навпаки, зміни можуть бути помітними для звичайного покупця.
Насамперед йдеться про асортимент. Якщо великі складські центри працюють із перебоями або знищені, торговельним мережам складніше підтримувати звичний вибір товарів. Особливо це стосується продукції, яка має складнішу логістику, обмежену кількість постачальників або потребує спеціальних умов зберігання.
Тому в окремих магазинах покупці можуть бачити менше товарів на полицях. Проте порожня полиця в конкретній торговельній точці не обов'язково означатиме, що продукт зник із країни. У нього просто може бути інший маршрут доставки або тимчасова проблема з постачанням.
Саме це, за словами Висоцького, принципово відрізняється від системного дефіциту.
"Загрози голоду і системного фізичного дефіциту немає", – зазначив міністр.
За його словами, навіть якщо певного продукту не буде у найближчому магазині, він має залишатися доступним для споживача в іншому місці.
Це важливе уточнення, оскільки в умовах постійних атак інформація про знищені склади може створювати враження, що країна поступово втрачає продовольчі запаси. Насправді Україна має значний виробничий потенціал, а ключове завдання зараз полягає не стільки у виробництві їжі, скільки у збереженні стабільного ланцюга її доставки.
Виробничих потужностей достатньо
Одним із головних аргументів Мінагро є те, що Україна має достатньо виробничих потужностей для забезпечення внутрішнього споживання базовими продуктами.
Висоцький наголосив, що наявних можливостей українського виробництва більш ніж достатньо, щоб закривати внутрішні потреби за основними категоріями продовольства.
Це принципово важливо. Знищення складу не дорівнює знищенню виробництва. Якщо підприємства продовжують працювати, вони можуть знову виробляти продукцію, а отже, країна має можливість компенсувати частину втрачених запасів.
Проблема полягає в іншому: як доставити цю продукцію споживачеві, не створивши нових вразливих точок.
Саме тому зараз особливого значення набуває децентралізація логістики. Великі склади дозволяють дешевше та ефективніше організовувати торгівлю у мирний час, але в умовах систематичних атак концентрація великих запасів в одному місці перетворюється на додатковий ризик.
Україна фактично змушена перебудовувати продовольчу логістику під умови війни.
Релокація підприємств не завжди вирішує проблему
Ще одна серйозна проблема полягає в тому, що перенесення підприємств і складських потужностей у безпечніші регіони не гарантує їм повної безпеки.
Висоцький зазначив, що процес релокації триває, однак уже траплялися випадки ударів по об'єктах, які були переміщені на нові місця.
"Нищать щоночі і вдень – цілодобово", – заявив міністр, описуючи ситуацію.
Це створює надзвичайно складне завдання для бізнесу. Підприємству недостатньо просто знайти нове приміщення. Необхідно перевезти обладнання, організувати роботу персоналу, налагодити електропостачання, відновити транспортні маршрути та знайти нових логістичних партнерів.
А якщо нове місце також стає ціллю для удару, компанія може опинитися перед необхідністю знову перебудовувати свою діяльність.
Тому, за оцінкою Мінагро, наразі складно говорити про якусь довгострокову альтернативу постачанню "з коліс".
Чи можуть продукти подорожчати
Саме тут українці, найімовірніше, відчують наслідки проблем із логістикою найбільш безпосередньо.
Доставка товарів без тривалого зберігання на складах потребує більшої кількості транспортних операцій. Машини мають частіше їздити між виробниками та магазинами, маршрути можуть ставати довшими, а компаніям доводиться витрачати більше ресурсів на планування постачань.
Додаткові витрати зрештою можуть позначатися на кінцевій вартості товару.
Тобто відсутність системного дефіциту не означає відсутності економічних наслідків. Українські магазини можуть мати достатньо продуктів, але їхня доставка коштуватиме дорожче.
До цього додаються витрати на відновлення знищених об'єктів, страхування ризиків, резервний транспорт, пошук альтернативних маршрутів та організацію додаткових точок зберігання.
Усе це формує нову реальність українського продовольчого ринку.
Великі мережі опинилися під серйозним тиском
Масштаб проблеми демонструють і заяви представників влади про фінансовий стан великих компаній.
Голова фінансового комітету Верховної Ради Данило Гетманцев повідомляв, що низка великих компаній, серед яких продуктові мережі "Сільпо" та АТБ, зазнали мільярдних збитків через атаки та перебувають під значним фінансовим тиском.
Це показує, що наслідки ударів по продовольчій інфраструктурі виходять далеко за межі безпосереднього знищення товарів.
Коли згорає склад, компанія втрачає не тільки продукцію. Вона може втратити саме приміщення, обладнання, транспорт, документи, системи охолодження та інші елементи інфраструктури. Після цього необхідно продовжувати виплачувати зарплати, шукати нові приміщення, закуповувати товар і водночас підтримувати роботу магазинів.
Для великого бізнесу це величезне навантаження, а для менших компаній воно може стати критичним.
Втім, навіть значні втрати окремих мереж не означають автоматичного припинення постачання продовольства в країні. Український ринок має велику кількість виробників, постачальників і торговельних компаній, здатних частково компенсувати втрати.
Чого чекати українцям
Найближчим часом споживачам, імовірно, доведеться звикати до більш нестабільної логістики.
В одному магазині певного товару може не бути, тоді як в іншому він залишатиметься доступним. Деякі позиції можуть тимчасово зникати з полиць, а потім повертатися. Асортимент може ставати меншим, а окремі категорії товарів можуть доставлятися довше.
Водночас головний висновок Мінагро залишається незмінним: підстав говорити про загрозу голоду або системного фізичного дефіциту базових продуктів наразі немає.
Україна має достатні виробничі можливості, щоб забезпечувати населення основною їжею. Найбільший виклик полягає в тому, щоб зберегти функціонування ланцюга "виробник – транспорт – магазин – споживач" під постійним тиском атак.
І саме цей ланцюг зараз поступово перебудовується.
Для звичайного українця це може означати менший вибір, можливі затримки та вищу логістичну складову у вартості товарів. Але це зовсім інша ситуація, ніж тотальна відсутність продовольства.
Фактично Україна переходить від моделі, оптимізованої для мирного життя, до системи, яка має працювати навіть тоді, коли великі склади та логістичні центри стають цілями ударів.
Це складніше, дорожче і менш комфортно. Проте саме здатність швидко перебудовувати постачання дозволяє зберігати доступність базових продуктів навіть у надзвичайно складних умовах.
