У Латвії 9 травня минуло без масштабних сутичок, але під посиленим контролем поліції та спецслужб. До середини дня правоохоронці відкрили близько 35 адміністративних проваджень. Переважна більшість стосувалася використання символіки, яку країна прирівнює до прославляння воєнної агресії та воєнних злочинів. Йдеться насамперед про георгіївські стрічки, радянську атрибутику та публічні демонстрації підтримки Росії.
Частину порушень зафіксували у громадських місцях, інші — в онлайн-просторі. Це показує, наскільки для латвійської влади питання інформаційного та символічного контролю стало продовженням політики національної безпеки. Після початку повномасштабної війни Росії проти України держави Балтії перестали розглядати радянську символіку як елемент історичної ностальгії. Вона дедалі частіше трактується як політичний маркер підтримки сучасної російської експансії.
За попереднім аналізом «Дейком», саме країни Балтії стали першими в Європі, де політика історичної пам’яті остаточно перейшла з культурної площини у сферу безпеки та контргібридного захисту. Латвія, Литва й Естонія більше не відділяють радянський символічний простір від сучасної російської державної пропаганди.
У Ризі частина учасників меморіальних заходів прийшла із забороненою символікою — георгіївськими стрічками, радянськими гербами та написами «Росія». Один із чоловіків отримав одразу два адміністративні провадження. У Даугавпілсі затримали чоловіка у стані сильного алкогольного сп’яніння, який пересувався містом із колонкою, з якої лунали пісні, що прославляють війну. Подібний випадок зафіксували й у столиці, де водій навмисно транслював музику з проросійським змістом із власного автомобіля.
Окремо поліція реагувала на поведінку людей біля місць пам’яті. Частина затримань стосувалася перебування у нетверезому стані під час меморіальних заходів. Для латвійської влади це вже не лише питання громадського порядку. Упродовж останніх років країна системно намагається демонтувати саму інфраструктуру радянського політичного культу — від пам’ятників до публічних ритуалів.
Напередодні 9 травня влада окремо наголосила: індивідуальне покладання квітів на місцях реальних поховань радянських солдатів не заборонене. Але спроби нести квіти до демонтованих радянських монументів трактуватимуться як глорифікація окупаційного символізму та підтримка агресії. Ця межа є принциповою для нової балтійської політики пам’яті — приватна скорбота допускається, політична демонстрація імперської спадщини ні.
Служби безпеки працювали у посиленому режимі протягом усього дня. Громадян закликали повідомляти про можливі провокації, включно з активністю у соціальних мережах. Така мобілізація силової системи свідчить про те, що навіть символічні дати у регіоні вже розглядаються як потенційний елемент дестабілізації.
Подібна атмосфера спостерігалася і в сусідніх країнах Балтії. Поліція Естонії також перейшла на посилений режим роботи. У прикордонній Нарві знову з’явився великий банер із написом «Путін — воєнний злочинець», який від початку повномасштабної війни став щорічним політичним жестом міста на кордоні з Росією.
У Вільнюсі затримали чоловіка з георгіївською стрічкою. На Антакальнському кладовищі російськомовні учасники заходів зіткнулися з контрдемонстрацією. Активісти роздавали туалетний папір із зображенням Владіміра Путіна — жорсткий, але показовий символ зміни суспільного настрою в регіоні.
Балтійські держави дедалі послідовніше відмовляються від радянського трактування 9 травня як «дня визволення». Для значної частини суспільства тут ця дата асоціюється не з перемогою, а з другою окупацією, репресіями, депортаціями та десятиліттями контролю Москви. Повномасштабна війна Росії проти України лише завершила цей історичний перегляд.
Саме тому нинішня реакція Латвії — це не ситуативна кампанія проти символіки. Це частина ширшої трансформації Європи, де історична пам’ять більше не існує окремо від геополітики, інформаційної безпеки та питання державного суверенітету.
