Президент США Дональд Трамп, схоже, розглядав можливість завершення війни з Іраном значно раніше, ніж це могло здаватися публічно. За даними The Wall Street Journal, американська адміністрація опрацьовувала сценарій, за якого Вашингтон міг би оголосити про досягнення головних цілей навіть без укладення нової всеосяжної ядерної угоди з Тегераном.
Ключовою умовою для такого сценарію мало стати повне відновлення судноплавства через Ормузьку протоку — один із найважливіших енергетичних маршрутів світу.
Однак саме тут переговори зіткнулися з новою перешкодою. Іран висунув значно жорсткіші вимоги, ніж американська сторона, й очікує від Вашингтона не лише припинення бойових дій, а й конкретних політичних та економічних кроків.
Серед вимог Тегерана — багатомільярдні компенсації за завдану шкоду, виведення американських військових сил із регіону та скасування морської блокади.
Таким чином, ситуація, яка могла стати для Трампа можливістю продемонструвати швидке завершення війни, перетворилася на складний дипломатичний торг.
Білий дім хотів швидкого завершення конфлікту
За інформацією американських чиновників, Вашингтон намагався знайти спосіб завершити конфлікт із Іраном ще з весни.
Початково американська адміністрація хотіла включити питання ядерної програми Тегерана до ширших переговорів. Однак досягнення домовленості виявилося складнішим, ніж очікувалося.
У результаті увага Вашингтона поступово змістилася на проблему Ормузької протоки.
Її значення важко переоцінити. Через цей вузький морський коридор проходить величезний обсяг світових енергетичних поставок. Будь-які тривалі перебої в судноплавстві через протоку можуть позначитися не лише на країнах Близького Сходу, а й на світових цінах на нафту та паливо.
Для адміністрації Трампа це створює особливу проблему.
З одного боку, Вашингтон зацікавлений у припиненні бойових дій та стабілізації ситуації.
З іншого — президенту США необхідно продемонструвати, що завершення конфлікту не означає поступок під тиском Тегерана.
Саме тому переговори навколо Ормузької протоки набули такого принципового значення.
Іран вирішив підняти ставки
Тегеран, судячи з усього, також розуміє, наскільки важливою для Вашингтона є проблема відновлення судноплавства.
Експерт з Ірану консалтингової компанії Eurasia Group Грегорі Брю вважає, що іранське керівництво може виходити з припущення, що Трамп прагне якнайшвидше домогтися відкриття протоки.
Саме це, на його думку, і підштовхує Тегеран висувати більш жорсткі умови.
Фактично Іран отримав важливий дипломатичний важіль.
Якщо для США стабільність Ормузької протоки є одним із головних пріоритетів, то Тегеран може використовувати це питання для отримання поступок.
Тому переговори більше не виглядають як проста дискусія про припинення війни.
Тепер на столі опинився цілий пакет вимог, здатний вплинути на військову присутність США на Близькому Сході.
Мільярдні компенсації та виведення військ
Серед найжорсткіших вимог Ірану — виплата компенсацій за завдану під час конфлікту шкоду.
Тегеран також вимагає від США вивести військові сили з регіону та припинити морську блокаду.
Якщо Вашингтон погодиться на ці умови, це матиме значно ширші наслідки, ніж просто припинення бойових дій.
Американська військова присутність на Близькому Сході протягом десятиліть була одним із ключових елементів регіональної безпеки. Її скорочення або зміна формату може вплинути на баланс сил і відносини США з партнерами в регіоні.
Саме тому для Трампа питання виходу з війни має не лише внутрішньополітичне, а й стратегічне значення.
Чи потрібна Трампу нова ядерна угода?
Одним із найбільш цікавих моментів у цій ситуації є те, що президент США, за даними співрозмовників WSJ, був готовий розглянути завершення конфлікту навіть без формального укладення нової ядерної угоди.
Це може свідчити про зміну пріоритетів Вашингтона.
Раніше ядерна програма Ірану розглядалася як одна з центральних проблем у відносинах між двома країнами.
Однак після початку масштабного конфлікту перед Білим домом постало інше нагальне питання — як припинити бойові дії, не допустити подальшої ескалації та водночас забезпечити стабільність глобальних енергетичних маршрутів.
Для Трампа це може бути прагматичним підходом.
Якщо Іран не відновлюватиме ядерну діяльність, а міжнародні механізми контролю залишатимуться дієвими, Вашингтон може вважати, що окрема нова угода не є обов'язковою передумовою для завершення конфлікту.
Проте така позиція створює іншу проблему: без чітко прописаних гарантій домовленість може виявитися нестабільною.
Американські генерали також шукають вихід
На тлі дипломатичних труднощів у Вашингтоні зростає занепокоєння щодо перспектив подальшої військової ескалації.
CNN раніше повідомляло, що голова Об'єднаного комітету начальників штабів США генерал Ден Кейн у приватних розмовах закликав адміністрацію Трампа шукати можливість завершення війни.
За даними джерел, він вважає, що подальше посилення військового тиску може мати протилежний ефект і створити нові ризики для Сполучених Штатів.
Свої побоювання генерал обговорював із високопоставленими представниками адміністрації, зокрема директором ЦРУ Джоном Реткліффом, державним секретарем Марко Рубіо та віцепрезидентом Джей Ді Венсом.
Це показує, що питання завершення конфлікту обговорюється у Вашингтоні не лише на дипломатичному рівні.
Американське військове керівництво також оцінює можливі наслідки затяжного протистояння.
Венс залишає двері для угоди відкритими
Віцепрезидент США Джей Ді Венс зі свого боку заявив, що Вашингтон готовий продовжувати тиск на Іран.
Водночас він допустив можливість укладення угоди, якщо її умови будуть прийнятними для американської сторони.
Ця позиція фактично залишає відкритими одразу два сценарії.
Перший — продовження тиску на Тегеран, якщо переговори не дадуть бажаного результату.
Другий — дипломатична домовленість, якщо Іран погодиться на умови, які Вашингтон вважатиме достатніми для припинення конфлікту.
Однак головне питання полягає в тому, наскільки далеко кожна зі сторін готова зайти заради компромісу.
Ормузька протока стала головною точкою торгу
Сьогодні саме Ормузька протока може стати ключем до завершення конфлікту.
Для Ірану її відкриття — можливість домогтися поступок від США.
Для Вашингтона — шанс продемонструвати світові, що військова операція завершилася конкретним результатом.
Для світової економіки — питання стабільності поставок енергоносіїв.
Саме тому кожна заява щодо протоки тепер має значно більшу вагу, ніж може здатися на перший погляд.
Якщо судноплавство буде повністю відновлено, Трамп отримає можливість представити це як один із головних результатів своєї політики.
Але якщо Тегеран продовжить наполягати на виведенні американських військ, компенсаціях та скасуванні блокади, досягнення швидкої домовленості стане значно складнішим.
Трамп опинився перед складним вибором
Американський президент фактично має знайти баланс між трьома цілями.
Перша — завершити війну без затягування конфлікту.
Друга — забезпечити безпечне судноплавство через один із найважливіших енергетичних маршрутів планети.
Третя — не створити враження, що США змушені погодитися на умови Ірану під тиском військової або економічної ситуації.
Будь-яка помилка може мати політичні наслідки.
Занадто м'яка угода може бути розкритикована як поступка Тегерану. Надмірно жорстка позиція, навпаки, може зруйнувати дипломатичний процес і продовжити війну.
Саме тому Білий дім, судячи з повідомлень американських ЗМІ, намагається залишати всі варіанти відкритими.
Чим може завершитися протистояння
Наразі говорити про остаточний сценарій завершення війни зарано.
Проте вже очевидно, що сторони перейшли до складної фази, у якій військові дії поступово переплітаються з дипломатичним торгом.
Вашингтон демонструє готовність завершити конфлікт, але хоче отримати гарантії щодо безпеки судноплавства та ядерних амбіцій Тегерана.
Іран, своєю чергою, намагається використати ситуацію для отримання максимально вигідних умов.
Тому наступний етап переговорів може стати вирішальним.
Якщо сторонам вдасться знайти компроміс навколо Ормузької протоки, це може відкрити шлях до ширшого припинення конфлікту.
Якщо ж вимоги Тегерана та позиція Вашингтона залишатимуться несумісними, війна ризикує продовжитися, а разом із нею — і загроза нової ескалації на Близькому Сході.
Для Трампа це вже не просто питання військової операції.
Це перевірка того, чи зможе він завершити один із найскладніших міжнародних конфліктів на умовах, які дозволять йому заявити про перемогу, не створивши при цьому нових проблем для США та світової економіки.
