Поведінка молодих кандидатів на ринку праці дедалі частіше дивує роботодавців. Якщо ще кілька років тому участь батьків у працевлаштуванні дорослих дітей вважалася поодиноким явищем, то сьогодні для багатьох HR-фахівців це стало майже звичною практикою. Деякі батьки не лише консультують своїх дітей, а й активно беруть участь у всіх етапах пошуку роботи — від подання резюме до співбесід і навіть переговорів із роботодавцями.
Про таку тенденцію повідомляє американське видання The Wall Street Journal, посилаючись на історії кадрових спеціалістів, рекрутерів та результати соціологічних опитувань. За словами експертів, надмірна участь батьків дедалі частіше викликає занепокоєння у роботодавців, адже ставить під сумнів самостійність молодих працівників.
Одним із прикладів стала історія операційного директора кадрової компанії зі штату Аляска Стівена Кларка. Після того як він був змушений звільнити 24-річного співробітника через систематичні запізнення та прогули вже в перший тиждень роботи, йому довелося пояснювати своє рішення ще й матері молодого чоловіка.
За словами Кларка, жінка зателефонувала із проханням надати її синові ще один шанс. Однак розмова швидко перейшла у суперечку. Сам кадровик визнає, що колись подібна ситуація здивувала б його, але сьогодні такі дзвінки вже стали майже буденністю.
Фахівці з управління персоналом зазначають, що після пандемії COVID-19 участь батьків у працевлаштуванні дітей значно посилилася. Якщо раніше вони лише іноді супроводжували молодих людей на співбесіди, то зараз дедалі частіше фактично керують процесом побудови їхньої кар'єри.
За словами кар'єрної консультантки сервісу Zety Жасмін Ескалери, деякі батьки самостійно надсилають резюме від імені дітей, телефонують менеджерам із найму, уточнюють результати розгляду заявок, обговорюють умови працевлаштування, рівень заробітної плати, соціальний пакет і навіть допомагають відповідати на запитання під час онлайн-співбесід, залишаючись поза кадром.
Однак рекрутери майже одностайно вважають таку практику неприйнятною. На їхню думку, доросла людина повинна самостійно проходити всі етапи працевлаштування, адже саме це дозволяє роботодавцю оцінити її відповідальність, комунікативні навички та готовність до професійної діяльності.
Директорка з підбору персоналу однієї з найбільших медичних систем Лонг-Айленда Лінн Альба наголошує, що батьки не повинні звертатися до роботодавців від імені своїх дітей або контролювати процес розгляду вакансії. Подібні дії можуть сформувати негативне враження ще до прийняття рішення про найм.
Втім, самі батьки часто пояснюють свою поведінку турботою. Деякі переконані, що їхня допомога виправдана, особливо якщо дитина страждає від соціальної тривожності, переживає сильний стрес або стикається з несправедливим ставленням під час пошуку роботи. Інші вважають природним використовувати власний професійний досвід і знайомства, щоб допомогти молодій людині швидше розпочати кар'єру.
Попри добрі наміри, HR-фахівці попереджають, що надмірна участь родини часто має протилежний ефект. Роботодавці можуть засумніватися у здатності кандидата самостійно ухвалювати рішення, брати на себе відповідальність та ефективно взаємодіяти з колективом. Крім того, виникають побоювання, що після працевлаштування всі робочі питання також доведеться обговорювати не лише зі співробітником, а й із його батьками.
Статистика підтверджує, що проблема вже набула значних масштабів. За результатами опитування сервісу Zety, проведеного серед понад тисячі представників покоління Z, кожен п'ятий респондент хоча б один раз приходив на співбесіду разом із батьками. Це настільки поширене явище, що його вже обговорювали під час національної конференції американської організації SHRM, яка об'єднує фахівців у сфері управління персоналом.
Водночас далеко не всі представники покоління Z підтримують таку модель поведінки. Випускник Університету Міссурі Пол Бренсон переконаний, що надмірна батьківська опіка лише посилює негативні стереотипи про молодь. За його словами, це створює враження, ніби представники покоління Z не здатні самостійно вирішувати професійні питання та потребують постійного контролю з боку дорослих.
Експерти прогнозують, що проблема може лише посилюватися, якщо молоді люди не отримуватимуть достатнього досвіду самостійного ухвалення рішень ще під час навчання. Саме тому багато роботодавців дедалі більше цінують кандидатів, які демонструють незалежність, відповідальність і готовність особисто вести діалог із майбутнім роботодавцем. Адже саме ці якості залишаються одними з головних критеріїв успішного старту професійної кар'єри.
