Майбутнє України визначатиметься не лише результатами війни та рішеннями, які ухвалюватимуться на міжнародному рівні. Не менш важливим стане те, якою держава вийде з багаторічного протистояння, як суспільство впорається з наслідками війни та чи зможе зберегти внутрішню єдність.
Саме на цьому наголосив керівник Офісу президента Кирило Буданов у своїй авторській колонці для The Ukrainians Media. На його думку, головною гарантією майбутнього України є не окремий документ, міжнародна угода чи політичне рішення, а люди, які готові брати на себе відповідальність і робити більше, ніж від них формально вимагається.
Ця теза особливо важлива в умовах, коли українське суспільство вже кілька років живе у реальності повномасштабної війни. За цей час мільйони людей були змушені змінити своє життя, професію, місце проживання та звичний спосіб існування. Одні стали військовими, інші працювали у критичній інфраструктурі, волонтерили, підтримували економіку або допомагали тим, хто опинився у складних обставинах.
За словами Буданова, саме такі люди вже неодноразово визначали подальший шлях країни у найбільш критичні моменти.
Майбутнє України залежить від людей
Керівник Офісу президента визнав, що війна щодня нагадує про непередбачуваність майбутнього для кожної окремої людини. Проте, на його переконання, це не означає, що Україна не має перспективи.
Навпаки, саме готовність громадян діяти у складних умовах дає підстави говорити про майбутнє держави з упевненістю.
"Майбутнє не гарантоване нікому з нас особисто – війна нагадує про це щодня. Але саме тому можна впевнено сказати: майбутнє гарантоване Україні. Його гарантія – люди, які вже сьогодні щодня роблять більше, ніж від них можна вимагати", – наголосив Буданов.
У цій позиції закладено важливу думку: держава існує не лише завдяки законам, інституціям чи території. Її стійкість значною мірою залежить від громадян, які готові захищати спільні правила та інтереси навіть тоді, коли це потребує особистих зусиль.
Війна продемонструвала це особливо виразно. У моменти найбільшої небезпеки саме люди часто були змушені брати на себе функції, які виходили далеко за межі їхніх повсякденних обов'язків.
Хтось залишався на робочому місці під час обстрілів, щоб забезпечити електроенергією чи водою тисячі інших людей. Хтось евакуював незнайомців із небезпечних районів. Хтось передавав кошти на потреби війська, а хтось навчався нової професії, щоб підтримувати економіку.
На думку Буданова, саме ця готовність діяти і є одним із фундаментів української державності.
Найскладніше може чекати після завершення війни
Однак особливу увагу Буданов приділив іншій проблемі. Він вважає, що серйозне випробування для українського суспільства може настати вже після завершення бойових дій.
На перший погляд це може здатися парадоксальним. Адже припинення бойових дій означатиме зменшення безпосередньої військової загрози, повернення частини людей додому та можливість почати масштабне відновлення.
Але разом із мирним життям повернуться і політичні суперечки, різні погляди на майбутнє країни, конкуренція між політичними силами, економічні конфлікти та дискусії щодо відповідальності за рішення, ухвалені під час війни.
Буданов наголошує: сам факт появи суперечок не є проблемою.
"Найважче випробування чекатиме нас після завершення бойових дій. Суперечки повернуться – це нормально для вільних людей. Але є межа, якої не можна переходити: суперечка не має руйнувати державу", – зазначив він.
Фактично йдеться про необхідність навчитися знову бути політично різними, не перетворюючи ці відмінності на загрозу для самого існування держави.
Чому повернення суперечок неминуче
Війна на певний час здатна об'єднати суспільство навколо спільної загрози. Коли країна бореться за виживання, багато внутрішніх питань відходять на другий план.
Але після завершення бойових дій ці питання неминуче повернуться.
Українці знову сперечатимуться про економіку, податки, соціальну політику, відбудову, корупцію, кадрові рішення, вибори, зовнішню політику та відповідальність чиновників. Повернуться політична конкуренція і боротьба за вплив.
До цього додадуться надзвичайно складні питання, пов'язані з ветеранами, демобілізацією, поверненням військових до цивільного життя, відновленням зруйнованих міст, житлом для переселенців та реінтеграцією територій.
Усе це неминуче породжуватиме конфлікти інтересів.
Проте демократія саме й передбачає існування різних позицій. Проблемою стає не сама суперечка, а ситуація, коли політичне протистояння переходить межу і починає послаблювати державні інституції.
Єдність після війни буде іншою
Водночас єдність, про яку говорить Буданов, не обов'язково означає однаковість думок.
Україна не може залишатися суспільством, у якому всі громадяни зобов'язані однаково оцінювати політичні рішення. Навпаки, після війни країна потребуватиме відкритої дискусії, критики влади та конкуренції різних бачень розвитку.
Але фундаментальні питання — незалежність держави, її суверенітет, право українців самим визначати власне майбутнє та існування демократичних інститутів — повинні залишатися поза межами руйнівної політичної боротьби.
Саме тому слова Буданова можна розглядати не лише як оцінку поточної ситуації, а й як попередження про майбутній період.
Після війни Україна може опинитися перед абсолютно новим набором викликів. Якщо під час бойових дій головною метою є вистояти фізично, то після них необхідно буде вистояти політично, економічно та соціально.
Ціна війни не повинна бути забута
Окремо Буданов пов'язав відповідальність за збереження єдності з досвідом людей, які пройшли через війну.
"Єдність – відповідальність кожного, хто пережив цю війну і пам’ятає, якою ціною ми втрималися", – резюмував керівник Офісу президента.
Ця думка особливо важлива з огляду на те, наскільки дорогою для України стала війна. Йдеться не лише про зруйновані будинки, втрати економіки чи пошкоджену інфраструктуру.
За кожною цифрою стоять людські долі.
Хтось втратив близьких, хтось — дім, хтось — роки життя, проведені далеко від рідного міста. Для військових ціна війни вимірюється ще й фізичними та психологічними наслідками служби.
Тому після завершення бойових дій перед суспільством постане питання: що робити з цим досвідом?
Один із можливих шляхів — перетворити його на основу для сильнішої держави. Інший — дозволити накопиченій втомі, болю та взаємним претензіям перерости у масштабний внутрішній конфлікт.
Саме другого сценарію, очевидно, і закликає не допустити Буданов.
Головний ресурс країни — не лише зброя чи гроші
Його слова також можна трактувати ширше. Під час війни Україна багато в чому залежить від військової допомоги, міжнародної підтримки, технологій та фінансових ресурсів.
Проте жоден зовнішній ресурс сам по собі не гарантує успішного майбутнього.
Зброю необхідно правильно використовувати. Гроші потрібно ефективно вкладати. Міжнародну підтримку — перетворювати на довгострокові можливості. А відбудову — проводити так, щоб країна після війни стала сильнішою, а не просто повернулася до довоєнного стану.
У центрі всіх цих процесів залишатимуться люди.
Саме вони визначатимуть, якою буде економіка, наскільки ефективно працюватимуть державні установи, як розвиватиметься бізнес, чи повернуться українці з-за кордону та чи зможе країна створити умови для нового покоління.
Перед Україною стоятиме вибір
Зрештою, послання Буданова можна звести до двох взаємопов'язаних тез.
Перша — майбутнє України залежить від людей, які не бояться відповідальності та готові діяти навіть у найскладніших умовах.
Друга — після завершення війни країні доведеться пройти нове випробування: навчитися жити без постійної мобілізації суспільства навколо безпосередньої військової загрози, але при цьому не втратити відчуття спільної відповідальності.
Це може бути надзвичайно складний перехід.
Вільне суспільство неодмінно буде сперечатися. Політики конкуруватимуть. Громадяни вимагатимуть відповідей. Влада зазнаватиме критики. Одні рішення будуть підтримувати, інші — різко заперечувати.
І це нормально.
Небезпека починається тоді, коли політична боротьба стає важливішою за державу.
Саме тому головний виклик після війни полягатиме не в тому, щоб змусити українців знову думати однаково. Навпаки — необхідно буде навчитися залишатися різними, не втрачаючи спільного фундаменту.
За словами Буданова, саме відповідальність кожного громадянина може стати тією силою, яка дозволить Україні пройти і цей етап.
Війна показала, наскільки багато здатні зробити люди, коли розуміють ціну свободи. Наступне випробування полягатиме в тому, чи зможе суспільство зберегти цю відповідальність тоді, коли безпосередня загроза відійде на другий план.
І від відповіді на це питання значною мірою залежатиме не просто відновлення України після війни, а те, якою державою вона стане у наступні десятиліття.
